ТЛІН — ЕТИМОЛОГІЯ
тлі́ти
псл. tьlěti «тліти», пов’язане з tьliti «губити, псувати»;
споріднене з лтс. tilˆt «м’якшати, вибілюватися» (про льон);
не виключений зв’язок з лит. dùlti, dūlėˊti «тліти, трухлявіти» (Machek ESJČ 645), tìlti «затихати; замовкати», tylėˊti «мовчати», tylùs «тихий; мовчазний» (Trautmann 321), гр. τέλμα «калюжа, болото», τελμίς «гниль, твань», вірм. tełm, tiłm «мул, грязь» (Persson BB 19, 263; Bugge KZ 32, 67–68);
іє. *tel- «бути тихим»;
існує окрема думка (Мартынов Язык 30–31, 88) про зв’язок псл. tьlěti з tьlo «оброблювана (випалювана) земля»;
р. тлеть «тліти, гнити; жевріти», бр. тлець «тс.», др. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути», п. tleć «тліти, жевріти», ч. tlít «тліти, гнити; повільно гаснути», слц. tliet’ «тліти, повільно гаснути», вл. tłać «тліти, гнити», нл. tłaś «тс.», болг. тле́я «тліти, горіти; гнити», м. тлее «тліти, гаснути», слн. tléti «тліти, гнити», стсл. тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дотліва́ти
перетліва́ти
перетлі́лий
стліва́ти
стлі́лий
тли́во
«тліюча іскра»
тлін
тлінь
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
тлець «тс.» | білоруська |
тле́я «тліти, горіти; гнити» | болгарська |
tłać «тліти, гнити» | верхньолужицька |
tełm | вірменська |
tiłm «мул, грязь» | вірменська |
τέλμα «калюжа, болото» | грецька |
τελμίς «гниль, твань» | грецька |
тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути» | давньоруська |
*tel- «бути тихим» | індоєвропейська |
tilˆt «м’якшати, вибілюватися» (про льон) | латиська |
dùlti | литовська |
dūlėˊti «тліти, трухлявіти» | литовська |
tìlti «затихати; замовкати» | литовська |
tylėˊti «мовчати» | литовська |
tylùs «тихий; мовчазний» | литовська |
тлее «тліти, гаснути» | македонська |
tłaś «тс.» | нижньолужицька |
tleć «тліти, жевріти» | польська |
tьlěti «тліти» | праслов’янська |
tьliti «губити, псувати» | праслов’янська |
tьlo «оброблювана (випалювана) земля» | праслов’янська |
тлеть «тліти, гнити; жевріти» | російська |
tliet' «тліти, повільно гаснути» | словацька |
tléti «тліти, гнити» | словенська |
тьлѣти «тліти, гнити, псуватися, гинути» | старослов’янська |
tlít «тліти, гнити; повільно гаснути» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України