ТЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *tel- «плоский; розстилати»;

споріднене з лит. tìlės «дощаний настил на дні човна», tìltas «міст», pα̃talas «постіль», лтс. tals, tale «білильня (льону)», til˜ts «міст», прус. talus «підлога», двн. dilla, dili «мостина», дісл. þel «ґрунт, основа», дірл. talam «земля», лат. tellūs «тс.», гр. τηλίᾱ «гральна дошка», дінд. talam «площина, рівнина»;

псл. tьlo «дно, основа, ґрунт», пов’язане зі stьlati «розстилати»;

р. [тло] «дно, спід, основа», др. тьло «земля, ґрунт, підлога», п. tło «фон; ґрунт», ч. [tlo, tla] «дощана стеля», слц. tlo «стеля», do tla «дотла», вл. tło «підлога», нл. tło «підлога, смуга землі, країна», м. тло «ґрунт», схв. тло̏, тле̏ «ґрунт, земля; підлога», слн. tlò, tlà «тс.»;

через посередництво польської мови запозичено з німецької;

н. Diele «дошка, підлога» споріднене з дангл. þille «дошка», дісл. þil(i) «дощана перегородка», шв. tilja «дошка для підлоги» і далі з дінд. tala- «поверхня, рівнина», taliman «поміст», гр. τηλία «шахова дошка», лат. tellus «земля, земна поверхня», псл. tьlo «основа», укр. тло;

р. [дыл(ь)] «широкий брусок, колода», [ды́ля] «нога», [ды́ли] «ноги; ходулі», [дыля́ть] «крокувати, шкутильгати», [дать дылка] «утекти», бр. ды́ля «товста дошка», дылёўка, п. dyl, dylina, dylowina «тс.», dylówka «підлога», dylować «укладати з дилів», dylowanie «перегородка», слц. dyl᾿a «товста дошка», нл. dela, слн. díla «тс.»;

споріднене з дінд. padatale (дв.) «підошва (взуття)»;

менш імовірне походження слова від тур. postal «туфля» (Горяев 276; Lokotsch 133), яке можна припустити тільки щодо болг. [поста́л] «постіл» (Младенов 496);

лтс. pastala «постіл», ест. pastal «тс.» є, мабуть, запозиченнями з давньоруської мови;

псл. postolъ (‹*podtolom), складне слово, утворене з основи *pod- із значенням «нога» (пор. дінд. padám «слід, відбиток, нога») і компонента *tolъ, очевидно, із значенням «підошва» (пор. дінд. talam «поверхня, долоня, підошва»), що зберігається в укр. тло;

р. [посто́ла], бр. [посталы́], п. [postoł] «личак», ч. [postola] «тс.», схв. [по̀сто̄] (род. в. по̀стола) «черевик», слн. póstol;