ТЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

тло

іє. *tel- «плоский; розстилати»;
споріднене з лит. tìlės «дощаний настил на дні човна», tìltas «міст», pα̃talas «постіль», лтс. tals, tale «білильня (льону)», til˜ts «міст», прус. talus «підлога», двн. dilla, dili «мостина», дісл. þel «ґрунт, основа», дірл. talam «земля», лат. tellūs «тс.», гр. τηλίᾱ «гральна дошка», дінд. talam «площина, рівнина»;
псл. tьlo «дно, основа, ґрунт», пов’язане зі stьlati «розстилати»;
р. [тло] «дно, спід, основа», др. тьло «земля, ґрунт, підлога», п. tło «фон; ґрунт», ч. [tlo, tla] «дощана стеля», слц. tlo «стеля», do tla «дотла», вл. tło «підлога», нл. tło «підлога, смуга землі, країна», м. тло «ґрунт», схв. тло̏, тле̏ «ґрунт, земля; підлога», слн. tlò, tlà «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дотла́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tło «підлога» верхньолужицька
τηλίᾱ «гральна дошка» грецька
dilla давньоверхньонімецька
dili «мостина» давньоверхньонімецька
talam «площина, рівнина» давньоіндійська
talam «земля» давньоірландська
þel «ґрунт, основа» давньоісландська
тьло «земля, ґрунт, підлога» давньоруська
*tel- «плоский; розстилати» індоєвропейська
tellūs «тс.» латинська
tals латиська
tale «білильня (льону)» латиська
til˜ts «міст» латиська
tìlės «дощаний настил на дні човна» литовська
tìltas «міст» литовська
pα̃talas «постіль» литовська
тло «ґрунт» македонська
tło «підлога, смуга землі, країна» нижньолужицька
tło «фон; ґрунт» польська
tьlo «дно, основа, ґрунт» праслов’янська
stьlati «розстилати» праслов’янська
talus «підлога» прусська
тло «дно, спід, основа» російська
тло̏ сербохорватська
тле̏ «ґрунт, земля; підлога» сербохорватська
tlo «стеля»«дотла» словацька
do tla «стеля»«дотла» словацька
tlò «тс.» словенська
tlà «тс.» словенська
tlo «дощана стеля» чеська
tla «дощана стеля» чеська

диль «товстий брусок; стіна, паркан; (зб.) дошки, колоди»

через посередництво польської мови запозичено з німецької;
н. Diele «дошка, підлога» споріднене з дангл. þille «дошка», дісл. þil(i) «дощана перегородка», шв. tilja «дошка для підлоги» і далі з дінд. tala- «поверхня, рівнина», taliman «поміст», гр. τηλία «шахова дошка», лат. tellus «земля, земна поверхня», псл. tьlo «основа», укр. тло;
р. [дыл(ь)] «широкий брусок, колода», [ды́ля] «нога», [ды́ли] «ноги; ходулі», [дыля́ть] «крокувати, шкутильгати», [дать дылка] «утекти», бр. ды́ля «товста дошка», дылёўка, п. dyl, dylina, dylowina «тс.», dylówka «підлога», dylować «укладати з дилів», dylowanie «перегородка», слц. dyl᾿a «товста дошка», нл. dela, слн. díla «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дели́нє
ди́лє «тс.»
дили́на «дошка»
дили́ння (зв.)
диліованье «паркан, зроблений з дилів» (XVII ст.)
ди́лля
дилованье «тс.» (XVII ст.)
диль (1619)
дильо́ваний «зроблений з дилів»
дилюва́ти «будувати з дилів»
ди́ля
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ды́ля «товста дошка» білоруська
τηλία «шахова дошка» грецька
þille «дошка» давньоанглійська
tala- «поверхня, рівнина» давньоіндійська
þil(i) «дощана перегородка» давньоісландська
tellus «земля, земна поверхня» латинська
dela нижньолужицька
Diele «дошка, підлога» німецька
dyl «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
dylina «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
dylowina «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
dylówka «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
dylować «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
dylowanie «тс.»«підлога»«укладати з дилів»«перегородка» польська
tьlo «основа» праслов’янська
дыл «широкий брусок, колода» (ь)] російська
dyl'a «товста дошка» словацька
díla «тс.» словенська
тло українська
ды́ля «нога» українська
ды́ли «ноги; ходулі» українська
дыля́ть «крокувати, шкутильгати» українська
дать «утекти» українська
дылёўка українська
tilja «дошка для підлоги» шведська
taliman «поміст» ?

пості́л «м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри; [личак]»

споріднене з дінд. padatale (дв.) «підошва (взуття)»;
менш імовірне походження слова від тур. postal «туфля» (Горяев 276; Lokotsch 133), яке можна припустити тільки щодо болг. [поста́л] «постіл» (Младенов 496);
лтс. pastala «постіл», ест. pastal «тс.» є, мабуть, запозиченнями з давньоруської мови;
псл. postolъ (‹*podtolom), складне слово, утворене з основи *pod- із значенням «нога» (пор. дінд. padám «слід, відбиток, нога») і компонента *tolъ, очевидно, із значенням «підошва» (пор. дінд. talam «поверхня, долоня, підошва»), що зберігається в укр. тло;
р. [посто́ла], бр. [посталы́], п. [postoł] «личак», ч. [postola] «тс.», схв. [по̀сто̄] (род. в. по̀стола) «черевик», слн. póstol;
Фонетичні та словотвірні варіанти

постоля́р «майстер, який робить постоли; той, хто ходить у постолах»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
посталы́ білоруська
поста́л «постіл» болгарська
padatale «підошва (взуття)» (дв.) давньоіндійська
padám давньоіндійська
talam давньоіндійська
pastal «тс.» естонська
pastala «постіл» латиська
postoł «личак» польська
postolъ (‹*podtolom) праслов’янська
*tolъ праслов’янська
посто́ла російська
по̀стō «черевик» (род. в. ) сербохорватська
póstol словенська
postal «туфля» турецька
тло українська
postola «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України