ТИЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ти́цяти
псл. tycati «тикати, торкати» пов’язане з tykati «тс.», видозміненим під впливом імператива tъci;
бр. ты́цкаць «тикати, тицяти», ты́цнуць «ткнути, тицьнути», слц. tycat’ «торкати, торкатися», схв. ти́цати «тс.», цсл. тыцати «тикати, штрикати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ти́цкати
ти́цнути
«бити задніми ногами»
тиць
ти́цькати
ти́цьнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ты́цкаць «тикати, тицяти» | білоруська |
| ты́цнуць «ткнути, тицьнути» | білоруська |
| tycati «тикати, торкати» | праслов’янська |
| tykati «тс.» | праслов’янська |
| tъci | праслов’янська |
| ти́цати «тс.» | сербохорватська |
| tycat' «торкати, торкатися» | словацька |
| тыцати «тикати, штрикати» | церковнослов’янська |
пхиць «штовх» (виг.)
афективне утворення від основи дієслова пха́ти, паралельне до тиць (від ти́кати);
пор. ч. pích «штовх», pich, слц. pich «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пхи́цьнути
«штовхнути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| pich «тс.» | словацька |
| пха́ти | українська |
| тиць (від ти́кати) | українська |
| pích «штовх» | чеська |
| pich | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України