ТИТУЛУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ти́ту́л
через польську мову запозичено з латинської;
лат. titulus «почесне звання» етимологічно неясне;
р. болг. ти́тул, бр. ты́тул, п. tytuł, ч. слц. titul, вл. tituł, м. титула, схв. ти̏тула;
Фонетичні та словотвірні варіанти
титу́ла
«звання, чин»
титулува́ти
титулъ
(1438)
ти́ту́льний
титуля́рний
титуляту́ра
«форма титулування»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ты́тул | білоруська |
| ти́тул | болгарська |
| tituł | верхньолужицька |
| titulus «почесне звання» | латинська |
| титула | македонська |
| tytuł | польська |
| ти̏тула | сербохорватська |
| titul | словацька |
| titul | чеська |
| ти́тул | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України