ТИТАНІЧНА — ЕТИМОЛОГІЯ
тита́н «божественний велетень у грецькій міфології; винятково видатна, героїчна особа»
запозичення з грецької мови;
гр. Τῑτάν «Титан (син Урана і Геї, бог сонця)» утворене від τῑτώ «сонце, день», що, очевидно, є запозиченням з малоазійського джерела;
р. болг. тита́н, бр. тыта́н, п. tytan, ч. слн. titán, слц. вл. titan, м. титан, схв. тѝтан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
титані́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тыта́н | білоруська |
| тита́н | болгарська |
| titan | верхньолужицька |
| Τῑτάν «Титан (син Урана і Геї, бог сонця)» | грецька |
| τῑτώ «сонце, день» | грецька |
| титан | македонська |
| tytan | польська |
| тита́н | російська |
| тѝтан | сербохорватська |
| titan | словацька |
| titán | словенська |
| titán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України