ТИТАНІТ — ЕТИМОЛОГІЯ
тита́н (хімічний елемент)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. titanium було утворено німецьким хіміком М. Клапротом (1795) на честь міфічної цариці ельфів Титанії;
виводиться також (Фигуровский 127; Sł. wyr. obcych 786; Holub–Lyer 483; РЧДБЕ 724; Klein 1621) від гр. Τῑτάν (міфологічне) «Титан» або (Черных ІІ 245) від гр. τίτᾰνος «крейда, вапно, гіпс»;
р. болг. тита́н, бр. тыта́н, п. tytan, ч. titan, слц. слн. titán, м. титан, схв. тѝтан;
Фонетичні та словотвірні варіанти
титані́т
(мін.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тыта́н | білоруська |
| тита́н | болгарська |
| Τῑτάν «Титан» (міфологічне)(Черных ІІ 245) | грецька |
| τίτᾰνος «крейда, вапно, гіпс» | грецька |
| титан | македонська |
| titanium | новолатинська |
| tytan | польська |
| тита́н | російська |
| тѝтан | сербохорватська |
| titán | словацька |
| titán | словенська |
| titan | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України