ТИРСИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ти́рса (з деревини)
очевидно, пов’язане з те́рти;
пор. [ти́рша] «з’їди», [те́ршить] «костриця»;
р. ты́рса́ «тирса (з піском)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ты́рса́ «тирса (з піском)» | російська |
| те́рти | українська |
| ти́рша «з’їди» | українська |
| те́ршить «костриця» | українська |
ти́рса «ковила волосиста, Stipa capillata L.; [ковила пірчаста, Stipa pennata L. ВеНЗн; осока, Carex L. Маk; торф ВеНЗн]» (бот.)
очевидно, пов’язане з [ди́рза] «стоколос», запозиченим з литовської мови (Лаучюте 12; Smułkowa LP 14, 64);
р. ты́рса «волосиста ковила», п. tyrsa «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тирси́на
(вид рослини)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tyrsa «тс.» | польська |
| ты́рса «волосиста ковила» | російська |
| ди́рза «стоколос» | українська |
патерса́ч «ошкребки, покидьки»
очевидно, пов’язане з ти́рса (від пиляння дерева);
Фонетичні та словотвірні варіанти
патерса́че
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́рса (від пиляння дерева) | українська |
пи́рса «дерев’яна тирса»
не цілком прозоре;
можливо, результат контамінації форм ти́рса і пи́рскати;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́рса | українська |
| пи́рскати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України