ТИНЯТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ти́ня́тися
очевидно, результат видозміни форми *тинутися «тихенько ходити, тинятися», що виникло з псл. *ti(p)nǫti «ударити; тихенько ходити», пов’язаного чергуванням голосних з *te(p)ti «бити», а також з *tъpъtъ «топіт», *tъpъtati «топтати», *tъpati «топати»;
пор. р. [ти́пать, ти́пнуть] «легенько ударити; іти тихенько, навшпиньки, крастися», п. сіерnąć (сieрać) «ударити»;
[сіраć] «іти тихенько, але безперервно» (про дощ), нл. typotaś «тихо стукати; дріботіти, шкандибати», схв. те̏псти се «тинятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стина́тися
«тинятися»
тиня́тись
«шкандибати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| typotaś «тихо стукати; дріботіти, шкандибати» | нижньолужицька |
| сіерnąć «ударити» (сieрać) | польська |
| сieрać | польська |
| сіраć «іти тихенько, але безперервно» (про дощ) | польська |
| *ti(p)nǫti «ударити; тихенько ходити» | праслов’янська |
| *te(p)ti «бити» | праслов’янська |
| *tъpъtъ «топіт» | праслов’янська |
| *tъpъtati «топтати» | праслов’янська |
| *tъpati «топати» | праслов’янська |
| ти́пать «легенько ударити; іти тихенько, навшпиньки, крастися» | російська |
| ти́пнуть «легенько ударити; іти тихенько, навшпиньки, крастися» | російська |
| те̏псти се «тинятися» | сербохорватська |
| *тинутися «тихенько ходити, тинятися» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України