ТИНКТУРА — ЕТИМОЛОГІЯ
тинкту́ра «настоянка лікувальної речовини на спирті або ефірі»
запозичене з німецької мови;
нім. Tinktúr «тинктура, розчин; настоянка» походить від лат. tinctūra «фарбування; розведена фарба», пов’язаного з tingo, -ere «змочувати, зволожувати; фарбувати», спорідненим з гр. τέγγω «змочую, зволожую», двн. thunkōn (dunkōn) «умочати», свн. tunken (dunken), нвн. tunken «тс.»;
р. болг. м. схв. тинкту́ра, бр. тынкту́ра, п. tynktura, ч. tinktura, слц. слн. tinktúra;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тынкту́ра | білоруська |
| тинкту́ра | болгарська |
| τέγγω «змочую, зволожую» | грецька |
| thunkōn «умочати» (dunkōn) | давньоверхньонімецька |
| dunkōn | давньоверхньонімецька |
| dunken | давньоверхньонімецька |
| tinctūra «фарбування; розведена фарба» | латинська |
| tingere «змочувати, зволожувати; фарбувати» | латинська |
| tingo | латинська |
| тинкту́ра | македонська |
| Tinktúr «тинктура, розчин; настоянка» | німецька |
| tunken «тс.» | нововерхньонімецька |
| tynktura | польська |
| тинкту́ра | російська |
| тинкту́ра | сербохорватська |
| tunken (dunken) | середньоверхньнімецька |
| tinktúra | словацька |
| tinktúra | словенська |
| tinktura | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України