ТИБЕЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ти́бе́ль «дерев’яний цвях, кілочок СУМ, Шух, Л; [свердел, яким провірчують дірки для кілочків Л]»
запозичення з польської мови;
п. tybel (dybel) «дерев’яний кілочок, дерев’яний цвях» походить від нвн. Döbel «дерев’яний цвях», спорідненого з гр. τύφος «клин, кілочок, дерев’яний цвях», англ. dowel «дерев’яний цвях»;
помилковим є пов’язання (Zubató St. a čl. I 2, 162) з псл. stьblo «стебло»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затиблюва́ти
«з’єднати, скріпити тиблями»
сті́бель
«тибель»
тибльова́ть
«з’єднувати, скріплювати дерев’яні частини тиблем»
ті́мбел
«свердел»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dowel «дерев’яний цвях» | англійська |
| Döbel «дерев’яний цвях» | нововерхньонімецька |
| tybel «дерев’яний кілочок, дерев’яний цвях» (dybel) | польська |
| dybel | польська |
| τύφος «клин, кілочок, дерев’яний цвях» | ? |
| stьblo «стебло» | ? |
шти́бель «куля на куполі церкви, до якої прикріплюється хрест»
не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з ти́бе́ль «дерев’яний цвях» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ти́бе́ль «дерев’яний цвях» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України