ТЕСАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

теса́ти

псл. tesatі «тесати»;
споріднене з лит. tašýti, лтс. tēst «тс.», дінд. tā́ṣṭi, tákṣati «обтісує, обробляє, теслярує», tákṣā «тесляр», ав. tašaiti «створює», tašan- «різьбяр», перс. tāšītan «теслярувати», гр. τέϰτων «тесляр», τέχνη «мистецтво, ремесло, професія», лат. texо, -ere «ткати, плести; будувати», двн. dehsala «сокира», свн. dehsen «м’яти льон», нвн. Dachs «борсук» (букв. «тесляр»), дісл. þexla «вид сокири», ірл. tāl «теслярська сокира»;
іє. *tekþ- «тесати»;
р. теса́ть, бр. часа́ць, др. тєсати, п. ciosać, ч. tesat, слц. tesat’, вл. ćesać, болг. те́сам, схв. тѐсати, слн. tеsáti, стсл. тєсати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

виті́сувати
доті́сувати
заті́сувати
надті́с «надтесане місце в колоді»
надті́сувати
на́тіс «поріз, надріз»
неоте́са
обті́ска
обті́сувати
при́ті́с «перший брус на підвалині»
приті́сувати
проті́с «протісування; [половина дерева, розрізаного по довжині]»
тес
теса́к «теслярська сокира; холодна зброя; [рубака, забіяка]»
теса́ка «рубака, забіяка»
теса́льник
теса́н «обтесана колода»
тесани́на «тесання, витісування»
те́саниця «гострокутний брус»
те́санка «тс.»
тесівни́ці «гладкі скелі»
те́сла «тесля»
тесликівна «дочка тесляра» (теслюкі́вна)] Бі
те́сли́ця «різець кустарного виробництва; тесло СУМ,О; [дошка, витесана сокирою Бі]»
тесличе́нко «син тесляра» (теслюченко)] Бі
те́сличка «дружина тесляра»
тесло́
теслюва́ти
теслю́к «учень тесляра»
те́сля
те́сляр
теслярі́вна
тесля́рка «теслярство»
тесля́рня
тесля́рство
теслярува́ти
теслярчу́к «підручний тесляра»
те́сник «тесляр»
тесни́ця «грубо обтесана дошка Куз; рід сокири з кривим топорищем; рід великого долота Бі»
тесове́ць «тесовий камінь»
тесу́н «окремий великий камінь»
тесяр «тесляр»
тісни́к «тс.»
тісни́к «тесля»
у́тес «сідловина гір Шейк; крутий схил скелі, льоду Нед»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
tašaiti «створює» авестійська
tašan- «різьбяр» авестійська
часа́ць білоруська
те́сам болгарська
ćesać верхньолужицька
τέϰτων «тесляр» грецька
τέχνη «мистецтво, ремесло, професія» грецька
dehsala «сокира» давньоверхньонімецька
tā́ṣṭi давньоіндійська
tákṣati «обтісує, обробляє, теслярує» давньоіндійська
tákṣā «тесляр» давньоіндійська
þexla «вид сокири» давньоісландська
тєсати давньоруська
*tekþ- «тесати» індоєвропейська
tāl «теслярська сокира» ірландська
texо латинська
texere «ткати, плести; будувати» латинська
tēst «тс.» латиська
tašýti литовська
Dachs «борсук» (букв. «тесляр») нововерхньонімецька
tāšītan «теслярувати» перська
ciosać польська
tesatі «тесати» праслов’янська
теса́ть російська
тѐсати сербохорватська
dehsen «м’яти льон» середньоверхньнімецька
tesat' словацька
tеsáti словенська
тєсати старослов’янська
tesat чеська

архіте́ктор

запозичення з середньолатинської мови;
слат. architector «творець, будівник» походить від гр. αρχιτέκτων «зодчий, будівник» (букв. «головний будівник»), що складається з ἀρχι- «головний, старший» і τέκτων «будівник, тесля», спорідненого з дінд. tákṣati «теше», псл. tesati, укр. теса́ти, те́сля;
укр. ст. др. архитектонъ, стсл. архитектонъ запозичено безпосередньо з грецької мови;
р. архите́ктор, бр. архітэ́ктар, др. архитектонъ, п. ч. слц. вл. architekt, болг. м. архите́кт, схв. apxùтект(а), слн. arhitékt, стсл. архитектонъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

архитектонъ (XVI ст.)
архитекторъ (XVIII ст.)
архіте́кг
архітектура ( 1627)
архітекту́ра
Етимологічні відповідники

Слово Мова
архітэ́ктар білоруська
архите́кт болгарська
architekt верхньолужицька
αρχιτέκτων «зодчий, будівник» (букв. «головний будівник») грецька
tákṣati «теше» давньоіндійська
архитектонъ давньоруська
архитектонъ давньоруська
архите́кт македонська
architekt польська
tesati праслов’янська
apxùтект (а) сербохорватська
architector «творець, будівник» середньолатинська
architekt словацька
arhitékt словенська
архитектонъ старослов’янська
теса́ти українська
архитектонъ українська
architekt чеська
ἀρχι- «головний, старший» ?
τέκτων «будівник, тесля» ?
те́сля ?
архитектонъ ?
архите́ктор ?
архитектонъ ?

та́кса (порода собак)

нім. Dachshund «такса (собака)», букв. «борсукова собака», містить у своєму складі основу Dachs «борсук», споріднену з гол. das «тс.», дінд. tákṣati «теслярує, будує», гр. τέκτων «тесляр, будівельник», лат. texo, -ere «ткати, плести, вити; будувати», лтс. tēst «тесати», псл. tesati, укр. теса́ти;
запозичення з німецької мови;
р. бр. та́кса, п. taks, болг. дакс;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
та́кса білоруська
дакс болгарська
das «тс.» голландська
τέκτων «тесляр, будівельник» грецька
tákṣati «теслярує, будує» давньоіндійська
texo латинська
texere «ткати, плести, вити; будувати» латинська
tēst «тесати» латиська
Dachshund «такса (собака)» німецька
Dachs «борсук» німецька
taks польська
tesati праслов’янська
та́кса російська
теса́ти українська

таска́ти

не зовсім ясне;
можливо, споріднене з лит. tąsýti «таскати», ітератива від tẽ̦sti «тягти» (Machek ESJČ 637);
сумнівними є пов’язання з іє. *ten- «тягти» (Jokl AfSlPh 28, 2), дінд. táskaraḥ «грабіжник, злодій» (Uhlenbeck 111, Mayrhofer I 491), ч. tesat «тесати», укр. теса́ти (Holub–Kop. 380; Holub–Lyer 478);
р. таска́ть «таскати», бр. [таскатня́] «перетаскування чогось з одного місця на інше; ходіння, посилання в різні місця», п. [taskać] «таскати», taszczyć «тс.», ч. tasit «вийняти з піхов», слц. tasit’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ке́скати «таскати»
потаску́ха
та́ска «бійка; таскання за волосся і побої»
таскани́на
таска́ть «дуже швидко везти; гнати (про худобу); кидати (щось важке)»
тащи́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
таскатня́ «перетаскування чогось з одного місця на інше; ходіння, посилання в різні місця» білоруська
táskaraḥ «грабіжник, злодій» давньоіндійська
*ten- «тягти» індоєвропейська
tąsýti «таскати» литовська
tẽ̦sti «тягти» литовська
taskać «таскати»«тс.» польська
taszczyć «таскати»«тс.» польська
таска́ть «таскати» російська
tasit' «тс.» словацька
теса́ти українська
tesat «тесати» чеська
tasit «вийняти з піхов» чеська

ті́шити

псл. těšiti «тішити», пов’язане чергуванням голосних з tixъ «тихий» (букв. «утихомирювати»);
зіставляється з лит. taisýti «лагодити», лтс. tàisît «робити, виготовляти», tàisns «прямий»;
р. те́шить, бр. це́шыць, др. тѣшити, п. cieszyć, ч. těšit, слц. tešit’, вл. ćěšić «годувати дитину груддю», нл. śěšyć «тс.», болг. теша́ «тішити», м. теши, схв. те̏шити, слн. tеšíti «тс.», стсл. оутѣшити «утішити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

непоті́шний «невтішний»
поті́ха
потіша́ти
потіши́тель «утішитель»
поті́шний
поті́шник «розважальник; [утішитель Куз]»
поті́шувач «утішитель; забавник»
ті́ха «утіха»
ті́шильниця «нянька; названа мати»
уті́ха
утіши́тель
уті́шка
уті́шний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
це́шыць білоруська
теша́ «тішити» болгарська
ćěšić «годувати дитину груддю» верхньолужицька
тѣшити давньоруська
tàisît «робити, виготовляти» латиська
tàisns «прямий» латиська
taisýti «лагодити» литовська
теши македонська
śěšyć «тс.» нижньолужицька
cieszyć польська
těšiti «тішити» праслов’янська
tixъ «тихий» (букв. «утихомирювати») праслов’янська
те́шить російська
те̏шити сербохорватська
tešit' словацька
tеšíti «тс.» словенська
оутѣшити «утішити» старослов’янська
těšit чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України