ТЕРМИН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
те́рмін «строк; [строк, на який віддають хлопчиків для навчання ремеслу Шейк, Нед; учень Нед]»
запозичення із середньолатинської мови;
слат. terminus «строк» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа», спорідненого з дінд. tárati «переправляється (через)», tarantáḥ «море», хет. tarmaizzi «обмежує», гр. τέρμα «межовий стовп, кінець, край, межа», дангл. þurh «крізь, через», двн. durh «тс.»;
р. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. слн. termín, схв. тѐрмūн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надтерміно́вий
терміно́вий
термінува́ти
«учитися певний час у ремісника»
термѣн
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэ́рмін | білоруська |
| termin | верхньолужицька |
| τέρμα «межовий стовп, кінець, край, межа» | грецька |
| þurh «крізь, через» | давньоанглійська |
| durh «тс.» | давньоверхньонімецька |
| tárati «переправляється (через)» | давньоіндійська |
| tarantáḥ «море» | давньоіндійська |
| terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа» | латинська |
| те́рмин | македонська |
| termin | польська |
| те́рмин | російська |
| тѐрмūн | сербохорватська |
| terminus «строк» | середньолатинська |
| termín | словацька |
| termín | словенська |
| tarmaizzi «обмежує» | хетська |
| termín | чеська |
те́рмін «слово або словосполучення, яке точно позначає певне поняття в науці, техніці, мистецтві»
запозичення із середньолатинської мови;
слат. terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» походить від лат. terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа»;
р. болг. м. те́рмин, бр. тэ́рмін, п. вл. termin, ч. слц. termín, схв. тѐрмūн, слн. têrmin, têrminus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
термінований
термінува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэ́рмін | білоруська |
| те́рмин | болгарська |
| termin | верхньолужицька |
| terminus «пограничний (межовий) знак; закінчення, кінець, межа» | латинська |
| те́рмин | македонська |
| termin | польська |
| те́рмин | російська |
| тѐрмūн | сербохорватська |
| terminus «слово зі строго визначеним науковим поняттям» | середньолатинська |
| termín | словацька |
| têrmin | словенська |
| têrminus | словенська |
| termín | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України