ТЕОФІЛОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
Феофі́л (чоловіче ім’я)
запозичення з грецької мови;
гр. Θεόφιλης «улюбленець Божий, угодний Богові» утворене з основ слів ϑεός «Бог» і φίλεω «люблю», φίλος «улюблений, любий, дорогий; друг, приятель»;
р. Феофи́л, бр. Феафі́л, др. Θеофилъ, п. слц. Teofil, болг. Тео́фил, м. Теофил, схв. Теофил, слн. Teofíl, стсл. Феофилъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Θеофілъ
«б(о)гоприятный»
(1627)
Теофі́л
Теофі́ла
Теофі́лія
Тофі́ль
Феофі́ла
(жіноче ім’я)
Фі́лько
Фі́ля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Феафі́л | білоруська |
| Тео́фил | болгарська |
| Θεόφιλης «улюбленець Божий, угодний Богові» | грецька |
| ϑεός «Бог» | грецька |
| φίλεω «люблю» | грецька |
| φίλος «улюблений, любий, дорогий; друг, приятель» | грецька |
| Θеофилъ | давньоруська |
| Теофил | македонська |
| Teofil | польська |
| Феофи́л | російська |
| Теофил | сербохорватська |
| Teofil | словацька |
| Teofíl | словенська |
| Феофилъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України