ТЕНЕТА — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *ten- «тягти, натягувати, розтягувати»;

споріднене з лит. tiñklas «сітка, невід», лтс. tìkls «тс.», tina «вид сітки», tine «тс.», прус. sasintinklo «сильця на зайців», гот. uf-þanjan «розтягувати, витягувати», нвн. dehnen «тягти, розтягувати», алб. ndёnj «розстеляю», лат. tendo, -ere «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти», teneo, -ēre «тримати», tenus «мотузка, сильце (для ловлі птахів)», гр. τείνω «натягую», τένων «сухожилля, жила», τόνος «(натягнута) мотузка; напруження; висота, тон», дінд. tаnṓti «тягне, натягує», tántuḥ «мотузка», tántram «основа в ткацькому верстаті», перс. tanīδan «крутити, прясти»;

псл. teneto;

р. тенёта, тенёто, бр. цянёты, др. тєнєто, ч. tenata, слц. tenatá, слн. [tenȇt] «задня стінка невода (з великими петлями)», [tenẹ̑tvo] «тс.», цсл. тенето «тенета», теното, тоното «тс.»;

через посередництво російської і німецької мов (нвн. Léut(e)nant) запозичено з французької;

фр. lieutenant «лейтенант; заступник, намісник» є калькою слат. locum tenens «намісник, заступник» і відповідно складається з іменника lieu «місце; місцевість», що походить від лат. locum «місце; посада; місцевість», і дієприкметника теп. ч. tenant від дієслова tenir «тримати, держати; володіти», що походить від слат. *tenīre ‹ tenere «тримати, держати; володіти, мати, займати», спорідненого з дінд. tanṓti «розтягує, натягує; розтягується, простягається», tanuḥ «тонкий; ніжний», гр. τείνω «натягую, розтягую», псл. teneto «сітка; петля, сильце», tъnъkъ «тонкий», укр. тене́та, тонки́й;

р. лейтена́нт, бр. лейтэна́нт, п. lejtnant, lejtenant, ч. слц. lajtnant, вл. lejtnant, болг. ле́йтена́нт, схв. лȁjтнант, слн. lájtnant;

нім. Tendénz, фр. tendance, англ. tendency походять від слат. tendentia «спрямованість, направленість», пов’язаного з лат. tendo, -ere «тягти, натягувати; спрямовувати, направляти», спорідненим з дінд. tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «натягую», гот. uf-þanjan «розтягувати, витягувати», нвн. dehnen «тягти, розтягувати», псл. teneto, укр. тене́та;

запозичення із західноєвропейських мов;

р. болг. тенде́нция, бр. тэндэ́нцыя, п. tendencja, ч. tendence, слц. tendencia, вл. tendenca, м. тенденциjа, схв. тендѐнциjа, слн. tendénca;

запозичення з латинської мови;

лат. tetanus «корчі, судома, судорога» походить від гр. τέτανος «натягнення, напруження; корчі, судома, судорога», пов’язаного з τείνω «натягую; напружую», спорідненим з лат. tendo, -ere «тягнути, натягувати», дінд. tanṓti «тягне, натягує», гот. uf-þanjan «розтягувати, витягувати», нвн. dehnen «тягти, розтягувати», псл. teneto, укр. тене́та;

р. болг. м. те́танус, бр. тэ́танус, п. слц. tetanus, ч. tetanus, tetan, схв. те̏танус, слн. tétanus;

запозичення з західноєвропейських мов;

нім. Kontinént «континент, материк», фр. continent «тс.» зводяться до лат. continēns (род. в. continentis) «тс.; тверда земля», що виникло в результаті скорочення термінологічного словосполучення terra continens «тс.» (букв. «неперервна земля») і субстантивації прикметника continēns «неперервний, суцільний; суміжний; зв’язний», первісно дієприкметника теп. ч. від дієслова continēre «містити; утримувати; охоплювати, зберігати; з’єднувати, пов’язувати», утвореного з префікса com- (con-) «з-» і дієслова tenēre «тримати», спорідненого з псл. teneto «сітка для ловлі звірів і птахів», укр. тене́та «тс.»;

р. болг. м. Контине́нт, бр. кантыне́нт, п. kontynent, ч. слц. вл kontinent, схв. контùнент, контùненат, слн. kontinènt;