ТЕМП — ЕТИМОЛОГІЯ
темп
запозичення з італійської мови;
іт. tempo «час» походить від лат. tempus «час, проміжок часу», спорідненого з дісл. þamb «товстий, здутий», лит. tẽmpti «тягти», псл. tǫpъ «тупий», tętiva «тятива», укр. тупи́й, тятива́;
р. темп, бр. тэмп, п. ч. слц. вл. tempo, болг. м. те́мпо, схв. те̏мпо, слн. témpo;
Фонетичні та словотвірні варіанти
те́мпо
«темп»
темпора́льний
«часовий»
темпува́ти
«встановлювати дистанційну трубку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэмп | білоруська |
| те́мпо | болгарська |
| tempo | верхньолужицька |
| þamb «товстий, здутий» | давньоісландська |
| tempo «час» | італійська |
| tempus «час, проміжок часу» | латинська |
| tẽmpti «тягти» | литовська |
| те́мпо | македонська |
| tempo | польська |
| tǫpъ «тупий» | праслов’янська |
| tętiva «тятива» | праслов’янська |
| темп | російська |
| те̏мпо | сербохорватська |
| tempo | словацька |
| témpo | словенська |
| тупи́й | українська |
| тятива́ | українська |
| tempo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України