ТЕЛЯЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ
теля́
псл. telę «теля», споріднене з лит. [tẽlias], лтс. teļš, te̦lē̦ns «тс.»;
дальші зіставлення викликають сумнів: з вірм. t‘alun «товстий» (Petersson Ar. Arm. St. 29);
з дінд. táruṇah «молодий, ніжний», гр. τέρην «ніжний» (Горяев 363; Brückner 61; Holub–Кор. 381; Младенов 631; Mikl. EW 348);
з лат. tоllо, -ere «піднімати», гр. τλη̃ναι «терпіти, переносити», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn, нвн. dulden «тс.» (Śmieszek MPKJ 4, 399–400);
з лат. stolidus «дурний; нерозумний», stultus «тс.», двн. stilli «нерухомий, мовчазний», лит. tуlùs «тихий, мовчазний», tylėˊti «мовчати» (Ильинский РФВ 60, 422–423);
гр. πτέλας «кабан» (Bezzenberger BB 27, 176);
лит. talõkas «який підріс, рослий», lokỹs «ведмідь», прус. clokies «тс.» (Mikkola BB 22, 245);
через давніше *vetel- (від *vet- «рік») з лат. vitulus «теля», гр. ἔταλον, ἔτελον «тс.» (Machek ES 638);
припускається також (Шипова 316–317) давнє запозичення з тюркських мов (пор. каз. чаг. тӧл «молодняк у стаді», каз. кирг. тел «молода тварина, відібрана від стада», ккалп. тел «приплід», споріднені з монг. тѳл «приплід, молодняк»);
р. теля́, бр. цяля́, цялё, др. тєля, п. cielę, ч. tele, слц. tel’a, вл. ćele, нл. śele, полаб. tilą, болг. теле́, м. теле, схв. тѐле, слн. têle, цсл. телѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́тель
оте́лення
оте́люватися
розте́лення
телє́к
«теля»
телєчер
«пастух телят»
телє́чка
«пологи у корови»
тели́ти
«приводити теля»
тели́тися
тели́ця
тели́чка
телу́ся
(пестливе від тели́ця)
телу́шка
«телиця»
те́льний
«тільний»
телю́к
«більше теля»
теля́тина
теляти́нець
«матка корови»
теляти́сько
«тс.»
теля́тище
(збільшувальна форма від теля́)
теля́тни́к
«хлів для телят; доглядач телят; [молодняк рогатої худоби Нед; матка корови ВеЗа]»
теля́чий
теля́чка
«теляча шкіра»
телячник
«матка корови»
ті́вний
«тс.»
ті́льна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяля́ | білоруська |
| цялё | білоруська |
| теле́ | болгарська |
| ćele | верхньолужицька |
| t'alun «товстий» | вірменська |
| þulan «терпіти» | готська |
| τέρην «ніжний» | грецька |
| τλη̃ναι «терпіти, переносити» | грецька |
| πτέλας «кабан» | грецька |
| ἔταλον | грецька |
| ἔτελον «тс.» | грецька |
| dolēn | давньоверхньонімецька |
| stilli «нерухомий, мовчазний» | давньоверхньонімецька |
| táruṇah «молодий, ніжний» | давньоіндійська |
| тєля | давньоруська |
| тӧл | казахська |
| тел | казахська |
| тел | каракалпакська |
| тел | киргизька |
| tоllо | латинська |
| tоllere «піднімати» | латинська |
| stolidus «дурний; нерозумний» | латинська |
| stultus «тс.» | латинська |
| vitulus «теля» | латинська |
| teļš | латиська |
| te̦lē̦ns «тс.» | латиська |
| tẽlias | литовська |
| tуlùs «тихий, мовчазний» | литовська |
| tylėˊti «мовчати» | литовська |
| talõkas «який підріс, рослий» | литовська |
| lokỹs «ведмідь» | литовська |
| теле | македонська |
| тѳл | монгольська |
| śele | нижньолужицька |
| dulden «тс.» | нововерхньонімецька |
| tilą | полабська |
| cielę | польська |
| telę «теля» | праслов’янська |
| *vetel- (від *vet- «рік») | праслов’янська |
| *vet- | праслов’янська |
| clokies «тс.» | прусська |
| теля́ | російська |
| тѐле | сербохорватська |
| tel'a | словацька |
| têle | словенська |
| телѧ | церковнослов’янська |
| тӧл | чагатайська |
| tele | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України