ТЕЛЯТАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
теля́
припускається також (Шипова 316–317) давнє запозичення з тюркських мов (пор. каз. чаг. тӧл «молодняк у стаді», каз. кирг. тел «молода тварина, відібрана від стада», ккалп. тел «приплід», споріднені з монг. тѳл «приплід, молодняк»);
через давніше *vetel- (від *vet- «рік») з лат. vitulus «теля», гр. ἔταλον, ἔτελον «тс.» (Machek ES 638);
лит. talõkas «який підріс, рослий», lokỹs «ведмідь», прус. clokies «тс.» (Mikkola BB 22, 245);
гр. πτέλας «кабан» (Bezzenberger BB 27, 176);
з лат. stolidus «дурний; нерозумний», stultus «тс.», двн. stilli «нерухомий, мовчазний», лит. tуlùs «тихий, мовчазний», tylėˊti «мовчати» (Ильинский РФВ 60, 422–423);
псл. telę «теля», споріднене з лит. [tẽlias], лтс. teļš, te̦lē̦ns «тс.»;
дальші зіставлення викликають сумнів: з вірм. t‘alun «товстий» (Petersson Ar. Arm. St. 29);
з дінд. táruṇah «молодий, ніжний», гр. τέρην «ніжний» (Горяев 363; Brückner 61; Holub–Кор. 381; Младенов 631; Mikl. EW 348);
з лат. tоllо, -ere «піднімати», гр. τλη̃ναι «терпіти, переносити», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn, нвн. dulden «тс.» (Śmieszek MPKJ 4, 399–400);
р. теля́, бр. цяля́, цялё, др. тєля, п. cielę, ч. tele, слц. tel’a, вл. ćele, нл. śele, полаб. tilą, болг. теле́, м. теле, схв. тѐле, слн. têle, цсл. телѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́тель
оте́лення
оте́люватися
розте́лення
телє́к
«теля»
телєчер
«пастух телят»
телє́чка
«пологи у корови»
тели́ти
«приводити теля»
тели́тися
тели́ця
тели́чка
телу́ся
(пестливе від тели́ця)
телу́шка
«телиця»
те́льний
«тільний»
телю́к
«більше теля»
теля́тина
теляти́нець
«матка корови»
теляти́сько
«тс.»
теля́тище
(збільшувальна форма від теля́)
теля́тни́к
«хлів для телят; доглядач телят; [молодняк рогатої худоби Нед; матка корови ВеЗа]»
теля́чий
теля́чка
«теляча шкіра»
телячник
«матка корови»
ті́вний
«тс.»
ті́льна
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяля́ | білоруська |
| цялё | білоруська |
| теле́ | болгарська |
| ćele | верхньолужицька |
| t'alun «товстий» | вірменська |
| þulan «терпіти» | готська |
| ἔταλον | грецька |
| ἔτελον «тс.» | грецька |
| πτέλας «кабан» | грецька |
| τέρην «ніжний» | грецька |
| τλη̃ναι «терпіти, переносити» | грецька |
| stilli «нерухомий, мовчазний» | давньоверхньонімецька |
| dolēn | давньоверхньонімецька |
| táruṇah «молодий, ніжний» | давньоіндійська |
| тєля | давньоруська |
| тӧл | казахська |
| тел | казахська |
| тел | каракалпакська |
| тел | киргизька |
| vitulus «теля» | латинська |
| stolidus «дурний; нерозумний» | латинська |
| stultus «тс.» | латинська |
| tоllо | латинська |
| tоllere «піднімати» | латинська |
| teļš | латиська |
| te̦lē̦ns «тс.» | латиська |
| talõkas «який підріс, рослий» | литовська |
| lokỹs «ведмідь» | литовська |
| tуlùs «тихий, мовчазний» | литовська |
| tylėˊti «мовчати» | литовська |
| tẽlias | литовська |
| теле | македонська |
| тѳл | монгольська |
| śele | нижньолужицька |
| dulden «тс.» | нововерхньонімецька |
| tilą | полабська |
| cielę | польська |
| *vetel- (від *vet- «рік») | праслов’янська |
| *vet- | праслов’янська |
| telę «теля» | праслов’янська |
| clokies «тс.» | прусська |
| теля́ | російська |
| тѐле | сербохорватська |
| tel'a | словацька |
| têle | словенська |
| телѧ | церковнослов’янська |
| тӧл | чагатайська |
| tele | чеська |
теле́х-теле́х «вигук, яким підкликають корів»
похідні утворення від тели́ця, теля́;
пор. [телу́ся] (пестливе від тели́ця), [телу́шка] «телиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тело́нь-тело́нь
«вигук, яким підкликають телиць»
телоскі-тело́скі
телох-тело́х
тело́хно
«тс.»
телош-тело́ш
телу́сь
«вигук, яким підкликають корів»
телу́ш
«тс.»
тильо́х-тильо́х
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тели́ця | українська |
| теля́ | українська |
| телу́ся (пестливе від тели́ця) | українська |
| телу́шка «телиця» | українська |
те́ле́ць
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. тєльць «теля, бичок», як і тєля «теля», споріднене з укр. теля́;
р. болг. теле́ц, бр. цяле́ц, др. тельць, п. cielec, схв. те́лац;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цяле́ц | білоруська |
| теле́ц | болгарська |
| тельць | давньоруська |
| cielec | польська |
| теле́ц | російська |
| те́лац | сербохорватська |
| тєльць «теля, бичок» | старослов’янська |
| теля́ | українська |
| тєля «теля» | ? |
ті́зю (вигук для підкликання теляти)
неясне;
можливо, пов’язане з теля́;
пор. у тому ж говорі [біцю] (вигук для підкликання бика) ВеЛ від бик;
Фонетичні та словотвірні варіанти
цізю
(вигук для підкликання корови)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| теля́ | українська |
| біцю (вигук для підкликання бика) | українська |
тю́ле́нь «Phoca vitulina» (зоол.)
зіставлення з телёнок знаходить і семантичне підтвердження в таких назвах тюленя, як п. cielę morskie, фр. veau marin, нім. заст. Meerkalb (букв.) «морське теля»;
найбільш переконливою видається думка про виникнення слова на російському ґрунті і зв’язок його з р. [у́тельга] «самиця лисуна (гренландського тюленя)», телёнок, др. теля;
очевидно, інші слов’янські – запозичення з російської мови;
р. тюле́нь «тюлень; [річне теля]» не зовсім ясне;
гіпотеза про лапландське походження слова, пор. саам. сх. tul’l’a, саам. норв. dullja «вид тюленя» (Миккола РФВ 48, 279), як і припущення про зв’язок слова з [ту́ло] «тулуб», ту́ловище «тс.», а також з гр. στυ̃λος «колона, стовп», дінд. sthū́ṇā «тс.» (Ильинский РФВ 66, 278), недостатньо обґрунтована;
бр. цюле́нь «тюлень», ч. слц. tuleň, вл. ćuleń, болг. тюле́н, схв. ту̀лањ, слн. tjúlenj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
тюле́невий
тюле́нина
тюле́нник
тюленя́
тюле́нячий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цюле́нь «тюлень» | білоруська |
| тюле́н | болгарська |
| ćuleń | верхньолужицька |
| στυ̃λος «колона, стовп» | грецька |
| sthū́ṇā «тс.» | давньоіндійська |
| теля | давньоруська |
| Meerkalb «морське теля» (букв.), (заст.) | німецька |
| cielę morskie | польська |
| у́тельга «самиця лисуна (гренландського тюленя)» | російська |
| телёнок | російська |
| тюле́нь «тюлень; [річне теля]» | російська |
| ту́ло «тулуб» | російська |
| ту́ловище «тс.» | російська |
| tul'l'a (сх.) | саамська |
| dullja «вид тюленя» (норв.) | саамська |
| ту̀лањ | сербохорватська |
| tuleň | словацька |
| tjúlenj | словенська |
| veau marin | французька |
| tuleň | чеська |
утели́ха «така, яку можна приборкати, приручити, заспокоїти»
неясне;
можливо, афективне утворення, пов’язане з [теле́хнути] «сильно вдарити» Нед або з теля́, тели́ця, пор. тело́хно! «вигук для підкликання телят» Нед, тело́нь! телонь! «тс.» тж;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| теле́хнути «сильно вдарити» | українська |
| теля | українська |
| тели́ця | українська |
| тело́хно «вигук для підкликання телят» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України