ТЕЛУР — ЕТИМОЛОГІЯ
телу́р (хімічний елемент)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. tellurium утворене німецьким хіміком М.Г. Клапротом у 1798 р. від лат. tellūs (род. в. tellūris) «земля», спорідненого з дінд. talam «поверхня, площина», гр. τηλίᾱ «гральна дошка», дірл. talam «земля», псл. tьlo «тло»;
р. теллу́р, бр. тэлу́р, п. ч. tellur, telur, слц. слн. telúr, вл. telur, болг. телу́р, схв. те̄лӯр;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тэлу́р | білоруська |
| телу́р | болгарська |
| telur | верхньолужицька |
| τηλίᾱ «гральна дошка» | грецька |
| talam «поверхня, площина» | давньоіндійська |
| talam «земля» | давньоірландська |
| tellūs «земля» (род. в. tellūris) | латинська |
| tellurium | новолатинська |
| tellur | польська |
| telur | польська |
| tьlo «тло» | праслов’янська |
| теллу́р | російська |
| те̄лӯр | сербохорватська |
| telúr | словацька |
| telúr | словенська |
| tellur | чеська |
| telur | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України