ТЕЛИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

теле́х-теле́х «вигук, яким підкликають корів»

похідні утворення від тели́ця, теля́;
пор. [телу́ся] (пестливе від тели́ця), [телу́шка] «телиця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

тело́нь-тело́нь «вигук, яким підкликають телиць»
телоскі-тело́скі
телох-тело́х
тело́хно «тс.»
телош-тело́ш
телу́сь «вигук, яким підкликають корів»
телу́ш «тс.»
тильо́х-тильо́х «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
тели́ця українська
теля́ українська
телу́ся (пестливе від тели́ця) українська
телу́шка «телиця» українська

теля́

з дінд. táruṇah «молодий, ніжний», гр. τέρην «ніжний» (Горяев 363; Brückner 61; Holub–Кор. 381; Младенов 631; Mikl. EW 348);
припускається також (Шипова 316–317) давнє запозичення з тюркських мов (пор. каз. чаг. тӧл «молодняк у стаді», каз. кирг. тел «молода тварина, відібрана від стада», ккалп. тел «приплід», споріднені з монг. тѳл «приплід, молодняк»);
через давніше *vetel- (від *vet- «рік») з лат. vitulus «теля», гр. ἔταλον, ἔτελον «тс.» (Machek ES 638);
лит. talõkas «який підріс, рослий», lokỹs «ведмідь», прус. clokies «тс.» (Mikkola BB 22, 245);
гр. πτέλας «кабан» (Bezzenberger BB 27, 176);
з лат. stolidus «дурний; нерозумний», stultus «тс.», двн. stilli «нерухомий, мовчазний», лит. tуlùs «тихий, мовчазний», tylėˊti «мовчати» (Ильинский РФВ 60, 422–423);
з лат. tоllо, -ere «піднімати», гр. τλη̃ναι «терпіти, переносити», гот. þulan «терпіти», двн. dolēn, нвн. dulden «тс.» (Śmieszek MPKJ 4, 399–400);
дальші зіставлення викликають сумнів: з вірм. t‘alun «товстий» (Petersson Ar. Arm. St. 29);
псл. telę «теля», споріднене з лит. [tẽlias], лтс. teļš, te̦lē̦ns «тс.»;
р. теля́, бр. цяля́, цялё, др. тєля, п. cielę, ч. tele, слц. tel’a, вл. ćele, нл. śele, полаб. tilą, болг. теле́, м. теле, схв. тѐле, слн. têle, цсл. телѧ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́тель
оте́лення
оте́люватися
розте́лення
телє́к «теля»
телєчер «пастух телят»
телє́чка «пологи у корови»
тели́ти «приводити теля»
тели́тися
тели́ця
тели́чка
телу́ся (пестливе від тели́ця)
телу́шка «телиця»
те́льний «тільний»
телю́к «більше теля»
теля́тина
теляти́нець «матка корови»
теляти́сько «тс.»
теля́тище (збільшувальна форма від теля́)
теля́тни́к «хлів для телят; доглядач телят; [молодняк рогатої худоби Нед; матка корови ВеЗа]»
теля́чий
теля́чка «теляча шкіра»
телячник «матка корови»
ті́вний «тс.»
ті́льна
Етимологічні відповідники

Слово Мова
цяля́ білоруська
цялё білоруська
теле́ болгарська
ćele верхньолужицька
t'alun «товстий» вірменська
þulan «терпіти» готська
τέρην «ніжний» грецька
ἔταλον грецька
ἔτελον «тс.» грецька
πτέλας «кабан» грецька
τλη̃ναι «терпіти, переносити» грецька
stilli «нерухомий, мовчазний» давньоверхньонімецька
dolēn давньоверхньонімецька
táruṇah «молодий, ніжний» давньоіндійська
тєля давньоруська
тӧл казахська
тел казахська
тел каракалпакська
тел киргизька
vitulus «теля» латинська
stolidus «дурний; нерозумний» латинська
stultus «тс.» латинська
tоllо латинська
tоllere «піднімати» латинська
teļš латиська
te̦lē̦ns «тс.» латиська
talõkas «який підріс, рослий» литовська
lokỹs «ведмідь» литовська
tуlùs «тихий, мовчазний» литовська
tylėˊti «мовчати» литовська
tẽlias литовська
теле македонська
тѳл монгольська
śele нижньолужицька
dulden «тс.» нововерхньонімецька
tilą полабська
cielę польська
*vetel- (від *vet- «рік») праслов’янська
*vet- праслов’янська
telę «теля» праслов’янська
clokies «тс.» прусська
теля́ російська
тѐле сербохорватська
tel'a словацька
têle словенська
телѧ церковнослов’янська
тӧл чагатайська
tele чеська

утели́ха «така, яку можна приборкати, приручити, заспокоїти»

неясне;
можливо, афективне утворення, пов’язане з [теле́хнути] «сильно вдарити» Нед або з теля́, тели́ця, пор. тело́хно! «вигук для підкликання телят» Нед, тело́нь! телонь! «тс.» тж;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
теле́хнути «сильно вдарити» українська
теля українська
тели́ця українська
тело́хно «вигук для підкликання телят» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України