ТЕЛЕФОН — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з французької мови;

фр. téléphone утворене вченим Сюдре (1834 р.) з гр. τη̃λε «далеко» і φωνή «звук; голос»;

р. болг. м. телефо́н, бр. тэлефо́н, п. ч. вл. telefon, слц. слн. telefón, схв. телѐфо̄н;

перша частина складних слів, виділена із запозичень типу телеві́зор, телегра́ф, телеско́п, телефо́н, у складі яких походить від гр. τη̃λε «далеко», пов’язаного з τέλος «кінець», спорідненим з дінд. caramáḥ «кінець», cárati «блукає, рухається», вал. корн. брет. pell «далеко», дісл. hvel «колесо», псл. kolo «колесо», укр. ко́лесо;

р. болг. м. схв. теле-, бр. тэле-, п. ч. вл. слц. слн. tele-;