ТВОРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
твори́ти
іє. *tu̯er- «хапати; огороджувати»;
псл. tvoriti «творити», похідне від tvorъ «творіння», пов’язаного чергуванням голосних з tvarъ «творіння, створіння»;
споріднене з лит. tvérti «обгороджувати; перев’язувати; хапати; формувати, створювати», tvarstýti «перев’язувати, бинтувати», turėˊti «тримати; мати», ãptvaras «огорожа», tvártas «хлів», лтс. tver̂t «хапати, ловити», tvar̂stît «тс.», turêt «тримати», прус. turīt «мати», гр. σορός «похоронна урна; труна»;
р. твори́ть, бр. твары́ць, др. творити, п. tworzyć, ч. tvořit, слц. tvorit’, вл. tworić, нл. tworiś, болг. творя́, м. твори, схв. тво̀рити, слн. tvóriti, стсл. творити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́твар
«жарт, витівка, вибрик»
ви́твір
ви́твор
витво́рець
«виробник»
ви́творки
«жарти, витівки, вибрики, вихватки»
витво́рний
«примхливий»
витво́рник
«тс.»
витво́рництво
«виробництво»
не́ствір
«чудовисько, потвора»
не́твар
не́твір
«тс.»
пере́тві́р
«перетворення, трансформація, зміна»
перетві́рник
«перетворювач»
перетво́рець
«реорганізатор, реформатор»
перетво́ри
«перетворення»
перетво́рник
перетво́рювач
по́твар
«потвора»
потва́ра
по́тві́р
«тс.»
потвор
«карикатура»
потво́ра
потвори́тися
«зазіхати, бажати чого, хотіти мати»
потво́рний
розпотво́рити
«розпустити, розбестити»
розтваря́ти
«розчиняти»
ро́зтвір
ро́зтво́р
«розчин»
сотвори́тель
сотворі́ння
спотво́ра
«потвора»
спотво́рити
спотво́рювач
ствір
«витвір; вигляд; потвора»
створеня́тко
«гарненька тваринка»
створи́тель
створі́ння
ство́рювач
твір
твірна́
твірни́й
твор
«твір»
тво́ра
«твір, витвір»
творба́
«творення»
тво́ре́ць
твори́вність
«творчість»
тво́риво
твори́ла
«підлога оборога; бруси, покладені в квадрат»
твори́лко
«форма для відливання свічок»
твори́ло
«скриня або яма, в якій гасять вапно»
тво́рини
«творення»
твори́тель
твори́тися
«погоджуватися ВеУг; дбати; турбувати; вміщуватися; втручатися; ласувати О»
тво́рчий
у́тварь
«витвір, утвір, начиння; знаряддя; прикраса, оздоба»
у́твір
у́твор
«утвір»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| твары́ць | білоруська |
| творя́ | болгарська |
| tworić | верхньолужицька |
| σορός «похоронна урна; труна» | грецька |
| творити | давньоруська |
| *tu̯er- «хапати; огороджувати» | індоєвропейська |
| tver̂t «хапати, ловити» | латиська |
| tvar̂stît «тс.» | латиська |
| turêt «тримати» | латиська |
| tvérti «обгороджувати; перев’язувати; хапати; формувати, створювати» | литовська |
| tvarstýti «перев’язувати, бинтувати» | литовська |
| turėˊti «тримати; мати» | литовська |
| ãptvaras «огорожа» | литовська |
| tvártas «хлів» | литовська |
| твори | македонська |
| tworiś | нижньолужицька |
| tworzyć | польська |
| tvoriti «творити» | праслов’янська |
| tvorъ «творіння» | праслов’янська |
| tvarъ «творіння, створіння» | праслов’янська |
| turīt «мати» | прусська |
| твори́ть | російська |
| тво̀рити | сербохорватська |
| tvorit' | словацька |
| tvóriti | словенська |
| творити | старослов’янська |
| tvořit | чеська |
відчини́ти «відкрити; відімкнути»
префіксальні утворення від дієслова чини́ти «робити, творити», що виникли, очевидно, в результаті заміни семантично тотожних давніших форм др. отворити, затворити, у яких основа -творити букв. «робити, чинити» утворилася шляхом перерозподілу префікса оту дієслові от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти», спорідненої з воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання», вере́я та ін;
розглядається також (Непокупный 86–88; Лучыц–Федарэц БЎІ 41; Fraenkel Slavia 13/1, 11) як паралель до лит. atidarýti «відчинити», букв. «від-робити», лтс. atdarît, нвн. aufmachen» «тс.», лит. uždarýti «зачинити», лтс. àizdarît, нвн. zumachen «тс.»;
р. [отчини́ть, зачини́ть, расчини́ть], бр. адчыні́ць, зачыні́ць, прачыні́ць, прычыні́ць, расчыні́ць, п. [zaczynić] «загородити», слц. [priečin] «перегородка», вл. začinic «зачинити», нл. pśizacyniś «зачинити», huwotcyniś «відчинити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відчиня́ти
зачини́ти
«закрити; замкнути»
одчини́ти
причини́ти
прочини́ти
розчини́ти
«розкрити»
(двері, вікно)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| адчыні́ць | білоруська |
| začinic «зачинити» | верхньолужицька |
| отворити | давньоруська |
| atdarît | латиська |
| àizdarît | латиська |
| atidarýti «відчинити» | литовська |
| uždarýti «зачинити» | литовська |
| pśizacyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
| huwotcyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
| aufmachen» «тс.» | нововерхньонімецька |
| zumachen «тс.» | нововерхньонімецька |
| zaczynić «загородити» | польська |
| отчини́ть | російська |
| priečin «перегородка» | словацька |
| зачини́ть | українська |
| расчини́ть | українська |
| зачыні́ць | українська |
| прачыні́ць | українська |
| прычыні́ць | українська |
| расчыні́ць | українська |
| чини́ти «робити, творити» | ? |
| затворити | ? |
| творити | ? |
| от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти» | ? |
| воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання» | ? |
| вере́я | ? |
у́тварь «виріб, творіння, зображення, прилад, посуд, зброя, прикраса Нед; іконостас О»
давнє префіксальне утворення, пов’язане з дієсловом твори́ти, псл. tvoriti;
початковим значенням іменника було «те, що створене; продукт творіння»;
р. у́тварь «сукупність предметів певного вжитку (домашнього, церковного); (заст.) прикраса», др. утварь, слн. utvára «мрія (нереальна)», стсл. утварь «творіння, краса, прикраса», пізніше «предмети домашнього вжитку; одяг»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у́твар
«домашня птиця»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| утварь | давньоруська |
| tvoriti | праслов’янська |
| у́тварь «сукупність предметів певного вжитку (домашнього, церковного); (заст.) прикраса» | російська |
| utvára «мрія (нереальна)» | словенська |
| утварь «творіння, краса, прикраса» | старослов’янська |
| твори́ти | українська |
ро́зчи́н «рідка суміш»
пор. також ч. zadělati «розчинити (на хліб)»;
пор. аналогічний семантичний розвиток у р. раство́р «розчин», раствори́ть «зробити розчин», [твори́ть, притвори́ть] «тс.»;
похідні утворення від чини́ти «робити, готувати»;
бр. ро́шчына «розчина; розчин», [рашчы́на] «розчина», рашчыні́ць «зробити розчину», [учыні́ць] «приготувати розчину», п. rozczyn «розчина; розчин», rozczynіć «розчинити в рідині»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́чи́н
«розчина»
причи́на
«тс.»
причиня́ти
«розчиняти (тісто)»
ро́зчи́на
розчини́ти
«розвести в рідині»
розчи́нний
розчи́нник
розчи́нювальний
розчиня́льник
ро́щина
учини́ти
«зробити розчину»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́шчына «розчина; розчин» | білоруська |
| рашчы́на «розчина» | білоруська |
| рашчыні́ць «зробити розчину» | білоруська |
| учыні́ць «приготувати розчину» | білоруська |
| rozczyn «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| rozczynіć «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| раство́р «розчин» | російська |
| раствори́ть «зробити розчин» | російська |
| твори́ть «тс.» | російська |
| притвори́ть «тс.» | російська |
| чини́ти «робити, готувати» | українська |
| zadělati «розчинити (на хліб)» | чеська |
тура́ти «звертати увагу, зважати Г; дбати, старатися О; мріяти Нед; зневажати, не зважати Нед; зволікати»
можна припустити й давній зв’язок з лит. turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати»), виховувати (піклуватися)»;
зіставляється також (Куркина Этимология 1971, 78) з р. потво́рство «потурання», пов’язаним з твори́ть «творити»;
щодо розвитку значення пор. п. biec, biegać «бігти, бігати» – zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (Ткаченко УМШ 1959/2, 66);
може бути пов’язане з ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати»);
не зовсім ясне;
р. [потура́ть] «ставитися поблажливо» (з укр.?), бр. патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]», п. [turać] «турбуватися, піклуватися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́тур
«потурання»
потура́йло
«той, хто потурає»
потура́льник
потура́ти
«ставитися поблажливо, зважати, звертати увагу»
потура́ч
«тс.»
потуря́ти
«тс.»
тура́лий
«уважний, обачний»
ту́ранє
«поблажливість»
тура́тель
«мрійник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| туры́ць | білоруська |
| патура́ць «тс.; [турбуватися (про когось)]» | білоруська |
| turėˊti «мати, родити (маля, первісно «метати, кидати» | литовська |
| biec | польська |
| zabiegać (o coś) «турбуватися про щось, клопотатися» (o coś)(Ткаченко УМШ 1959/2, 66) | польська |
| zabiegać | польська |
| turać «турбуватися, піклуватися» | польська |
| потво́рство «потурання» | російська |
| твори́ть «творити» | російська |
| потура́ть «ставитися поблажливо» (з укр.?) | російська |
| ту́ри́ти «гнати» (первісно також «бігти», пор. бр. [туры́ць] «бігти, мчати») | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України