ТВЕРДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
тверди́й
псл. *tvьr̥dъ «твердий», утворене за допомогою суфікса -d-ъ від основи *tvьr-, пов’язаної чергуванням голосних з tvor- (tvoriti «творити»);
споріднене з лит. tvìrtas «міцний, сильний; твердий», tvérti «хапати; витримувати; триматися, утримуватися», лтс. tvir̂ts «твердий»;
р. твёрдый, бр. цвёрды, др. твьрдъ, твьрдыи, п. twardy, ч. слц. tvrdý, вл. twjerdy, нл. twardy, полаб. tjordă (с.р.), болг. твърд, м. тврд, схв. твр̑д, слн. tŕd, стсл. твръдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затве́рди́ти
затверді́лий
затве́рдлий
затвердні́лість
«затверділість, затятість»
надтверди́й
отверді́лий
підтве́рдити
підтве́рдни́й
по́твердий
«занадто твердий»
потвердний
стве́рджувальний
стве́рджувати
стверді́лий
стверді́ння
стверді́ти
стве́рдливий
стве́рдлий
стве́рдни́й
ствердні́ння
«ствердіння»
тверда́вий
«твердуватий»
тверде́ць
«загартована людина»
твердина́
«твердість»
тверди́ня
тверди́тельний
«ствердний»
тве́рди́ти
«говорити, повторювати те саме; [робити міцним, укріплювати]»
тверді́нь
тверді́ський
«дуже, зовсім твердий»
тверді́ти
тверді́шати
тверді́ший
твердіщий
«твердіший»
твердки́й
«твердий»
тве́рдний
«твердий; скупий»
тве́рднути
тве́рдо
«дуже»
твердота́
тве́рдощі
«тверді тіла»
твердува́тий
тверду́шка
«хлібна скоринка»
тве́рдший
твердь
«гарт; загартована людина»
твердю́чий
тве́ржший
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| цвёрды | білоруська |
| твърд | болгарська |
| twjerdy | верхньолужицька |
| твьрдъ | давньоруська |
| твьрдыи | давньоруська |
| tvir̂ts «твердий» | латиська |
| tvìrtas «міцний, сильний; твердий» | литовська |
| tvérti «хапати; витримувати; триматися, утримуватися» | литовська |
| тврд | македонська |
| twardy | нижньолужицька |
| tjordă (с.р.) | полабська |
| twardy | польська |
| *tv<SUP>ь</SUP>r̥dъ «твердий» | праслов’янська |
| -d-ъ (суф.) | праслов’янська |
| tvor- (tvoriti «творити») | праслов’янська |
| tvor- | праслов’янська |
| tvoriti | праслов’янська |
| твёрдый | російська |
| твр̑д | сербохорватська |
| tvrdý | словацька |
| tŕd | словенська |
| твръдъ | старослов’янська |
| tvrdý | чеська |
твердь
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. твръдь «твердь; укріплене місце, укріплення, кріпость» є похідним від прикметника твръдъ «твердий»;
р. твердь «твердь; твердиня, кріпость, фортеця», др. твьрдь «небесний звід; укріплене місце, укріплення, кріпость; в’язниця», п. twierdz «твердість, ст. кріпость, фортеця», вл. twjerdź «твердь, суходіл», нл. twarź «твердість; твердь, суходіл; укріплення, кріпость, фортеця», болг. твърд «твердь; твердиня, кріпость, фортеця»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| твърд «твердь; твердиня, кріпость, фортеця» | болгарська |
| twjerdź «твердь, суходіл» | верхньолужицька |
| твьрдь «небесний звід; укріплене місце, укріплення, кріпость; в’язниця» | давньоруська |
| twarź «твердість; твердь, суходіл; укріплення, кріпость, фортеця» | нижньолужицька |
| twierdz «твердість, ст. кріпость, фортеця» | польська |
| твердь «твердь; твердиня, кріпость, фортеця» | російська |
| твръдь «твердь; укріплене місце, укріплення, кріпость» | старослов’янська |
| твръдъ «твердий» | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України