ТАЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
таї́ти
іє. *(s)tāi- «таємно; красти»;
споріднене з дінд. tāyúḥ «злодій», ав. tāyu- «тс.», tāyа- «крадіжка», гр. τητάω «грабую», τηΰσιος «марний, даремний», хет. tajezzi (tajazzi) «краде», дірл. tāid «злодій»;
псл. tajiti;
р. таи́ть, бр. таі́ць, др. таити, п. taić, ч. tajit, слц. tajit’, вл. tajić, нл. tawiś, [tajiś], болг. тая́, м. таи, схв. тájати, слн. tajítі, стсл. таити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в-по́тайці́
«потайки»
втайне́ний
«утаємничений»
зата́йливість
«хитрість, лукавство»
ізпотенька́
«несподівано»
невта́йний
«неутаюваний»
отає́нниця
«затаювачка»
ота́й
«таємно»
потає́мки
потає́мний
потає́мці
пота́єний
«таємний»
пота́є́нці
«потай»
по́тай
по́тайки
потайко́м
пота́йливий
потайни́й
потайни́к
по́тайно
по́тайці
прита́єний
притає́нний
«потайний»
прита́йкуватий
«таємний, прихований»
спо́тайна
спо́тайня
спо́тання
спо́таньга
«зненацька, несподівано, раптово»
спо́теньга
спо́теня
«тс.»
спо́тиньга
«нишком»
спотинька́
«несподівано»
тає́мний
тає́мни́ця
таємни́чий
тає́мнощі
«таємні справи, речі, які треба ховати»
таїна́
та́їнство
таї́тель
«затаювач»
та́йко́м
тайкома́
та́йна
та́йний
та́йни́к
тайника́р
«який робить таємницю з дрібниць»
та́йниця
«тайна»
та́йнощі
«таємниці»
та́йня
«тс.»
тайчако́м
«таємно, потайки»
та́ювати
«таїти»
та́я
«обізнана в багатьох таємницях жінка; подруга-сусідка»
упо́тай
«таємно, секретно»
ута́йник
«затаювач»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tāyu- «тс.» | авестійська |
| tāyа- «крадіжка» | авестійська |
| таі́ць | білоруська |
| тая́ | болгарська |
| tajić | верхньолужицька |
| τητάω «грабую» | грецька |
| τηΰσιος «марний, даремний» | грецька |
| tāyúḥ «злодій» | давньоіндійська |
| tāid «злодій» | давньоірландська |
| таити | давньоруська |
| *(s)tāi- «таємно; красти» | індоєвропейська |
| таи | македонська |
| tawiś | нижньолужицька |
| tajiś | нижньолужицька |
| taić | польська |
| tajiti | праслов’янська |
| таи́ть | російська |
| тájати | сербохорватська |
| tajit' | словацька |
| tajítі | словенська |
| таити | старослов’янська |
| tajezzi «краде» (tajazzi) | хетська |
| tajazzi | хетська |
| tajit | чеська |
витіва́ти
псл. *tě-, що, можливо, має зв’язок з ав. *tāy-a «таємно» (Mikl. EW 356; Преобр. І 243) і псл. tajǫ, taiti, укр. таї́ти (Иллич-Свитыч ВЯ 1959/2, 7);
допускається спорідненість з лтс. tievêt «до чогось прагнути», tītinât «дражнити, дратувати», лит. titinoju, titinoti «хвалитися, хвастати»;
р. затева́ть, зате́я, бр. зацява́ць, заце́яць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тівка
витівни́к
ви́тівно
ви́тінка
«витівка»
ви́тіяти
заті́ва
затіва́ти
заті́йно
«вигадливо, химерно»
заті́я
натіва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *tāy-a «таємно» | авестійська |
| зацява́ць | білоруська |
| tievêt «до чогось прагнути» | латиська |
| titinoju | литовська |
| *tě- | праслов’янська |
| tajǫ | праслов’янська |
| затева́ть | російська |
| таї́ти | українська |
| зате́я | українська |
| заце́яць | українська |
| taiti | ? |
| tītinât «дражнити, дратувати» | ? |
| titinoti «хвалитися, хвастати» | ? |
та́йник «підмаренник справжній, медівник, Galium verum L.» (бот.)
мотивація назви неясна;
пор. інші назви: [тай-зі́лля ВеБ, затай-зілля Mak];
пов’язане з таї́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
затай
«тс.»
потайник
«підмаренник м’який, G. mollugo L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| таї́ти | українська |
та́нути
іє. *tā- «танути, розтоплюватися»;
псл. ta-ja-ti «танути, розтавати» (в укр. та́нути -ну- є суфіксом), споріднене з дінд. tṓyam «вода», гр. τήκω «розтоплювати, топити; розчиняти», дор. τάκω «тс.», лат. tābeo, -ere «танути, розтікатися; розкладатися», ос. t‘ayun «танути, розтавати», вірм. t‘anam «змочую, зволожую», двн. douwen, dewen «танути, розтавати», нвн. tauen, дангл. þāwian, англ. thaw «тс.», дірл. tām «чума», кімр. tawdd «розтоплений»;
р. та́ять, бр. [та́яць], др. таzти, п. tajać, ч. tát, вл. tać, нл. tajaś, болг. та́я, м. таи «просочуватися, протікати; танути, розтавати», схв. та̏jamu «просочуватися, протікати», слн. tájati se «танути, розтавати», стсл. таaти «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відта́лий
відта́ль
«відлига»
підта́лий
підта́лина
прота́вка
«тс.»
прота́лка
«проталина»
прота́лки
«відлига»
розтава́чка
«розтавання снігу, пора розтавання снігу»
розта́лий
ро́зталь
ро́зтань
«розталь»
роста́лина
«таловина»
тал
«таловина»
та́лий
талина́
«розтала санна дорога»
талови́на́
та́яти
ута́ли(й)
(у сполученні [ута́ла вода] «весняна вода»)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| thaw «тс.» | англійська |
| та́яць | білоруська |
| та́я | болгарська |
| tać | верхньолужицька |
| t'anam «змочую, зволожую» | вірменська |
| þāwian | давньоанглійська |
| douwen | давньоверхньонімецька |
| dewen «танути, розтавати» | давньоверхньонімецька |
| tṓyam «вода» | давньоіндійська |
| tām «чума» | давньоірландська |
| таzти | давньоруська |
| τάκω «тс.» | дорійський |
| *tā- «танути, розтоплюватися» | індоєвропейська |
| tawdd «розтоплений» | кімрська |
| tābeo | латинська |
| tābere «танути, розтікатися; розкладатися» | латинська |
| таи «просочуватися, протікати; танути, розтавати» | македонська |
| tajaś | нижньолужицька |
| tauen | нововерхньонімецька |
| t'ayun «танути, розтавати» | осетинська |
| tajać | польська |
| ta-ja-ti «танути, розтавати» (в укр. та́нути -ну- є суфіксом) | праслов’янська |
| та́ять | російська |
| та̏jamu «просочуватися, протікати» | сербохорватська |
| tájati se «танути, розтавати» | словенська |
| таaти «тс.» | старослов’янська |
| та́нути | українська |
| tát | чеська |
| τήκω «розтоплювати, топити; розчиняти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України