ТАЧАНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
натача́нка «тачанка»
результат видозміни форми [найтича́нка] «натачанка, тачанка» під впливом синонімічного тача́нка;
р. [натыча́нка, нетыча́нка] «легка плетена польська бричка; одноколка з плетеним кузовом», п. najtyczanka «вид брички, натачанка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| najtyczanka «вид брички, натачанка» | польська |
| натыча́нка | російська |
| нетыча́нка «легка плетена польська бричка; одноколка з плетеним кузовом» | українська |
| найтича́нка «натачанка, тачанка» | ? |
| тача́нка | ? |
тача́ти «качати (білизну) Г; качати (тісто) ВеЗа»
пов’язане з точи́ти, оточи́ти;
р. бр. тача́нка, др. тачати «гнати, поганяти», п. taczać «котити; [качати]», ч. otáčeti «вертіти, обертати», цсл. тачати «гнати, поганяти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́чавка
«качалка»
та́чало
«рубель»
тачани́на
«катання білизни»
тача́нка
тачети
«качати (білизну)»
та́чечник
тачі́вка
«тс.»
та́чка
тачка́р
тачкува́ти
«возити щось тачкою»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тача́нка | білоруська |
| тачати «гнати, поганяти» | давньоруська |
| taczać «котити; [качати]» | польська |
| тача́нка | російська |
| точи́ти | українська |
| оточи́ти | українська |
| тачати «гнати, поганяти» | церковнослов’янська |
| otáčeti «вертіти, обертати» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України