ТАЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
та́ця «піднос»
запозичення з польської мови;
п. taca «піднос», як і ч. tác, слц. táca «тс.», м. тацна «блюдце», слн. заст. taca «піднос» через посередництво нім. [Tátze] «чаша; піднос» зводиться до іт. tazza «чашка, чаша», що виникло з ар. ṭássah, tass «тс.», яке походить від перс. täšt «чаша; блюдце»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́ца
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ṭássa<SUP>h</SUP> | арабська |
| tass «тс.» | арабська |
| tazza «чашка, чаша» | італійська |
| тацна «блюдце» | македонська |
| Tátze «чаша; піднос» | німецька |
| täšt «чаша; блюдце» | перська |
| taca «піднос» | польська |
| táca «тс.» | словацька |
| taca «піднос» (заст.0 | словенська |
| tác | чеська |
Тетя́на (жіноче ім’я)
остаточно не вияснено;
виводиться (Петровский 207; Спр. личн. имен 524) від лат. Tatius «Татій» (ім’я сабінського царя) або від гр. атт. τάττω «установлюю, визначаю»;
р. Татья́на, ст. Татиа́на, бр. Тацця́на, п. Tacjana, ч. Tat’ána, слц. Tatiana, болг. Татя́на, Татия́на, м. Татjана, схв. Тат(и)jана, слн. Tatjana, стсл. Татиaна, Татиaниa;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Та́ня
Та́ся
Та́та
Татіа́на
«повелèтельница»
(1627)
Татія́на
Татья́на
Татяна
(1487)
Та́ця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| τάττω «установлюю, визначаю» | аттічний |
| Тацця́на | білоруська |
| Татя́на | болгарська |
| Татия́на | болгарська |
| τάττω «установлюю, визначаю» | грецька |
| Tatius «Татій» (ім’я сабінського царя) | латинська |
| Татjана | македонська |
| Tacjana | польська |
| Татья́на | російська |
| Татиа́на (ст.) | російська |
| Тат(и)jана | сербохорватська |
| Tatiana | словацька |
| Tatjana | словенська |
| Татиaна | старослов’янська |
| Татиaниa | старослов’янська |
| Tat'ána | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України