ТАТАРЧЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
тата́ри́н
запозичення з тюркських мов;
пор. тат. татар «татарин», тур. Tatar, монг. та́тар, чув. тутар «тс.», чаг. татар «жителі країни на північ від Китаю», дтюрк. tatar «монгол»;
початковий компонент тюрк. tat- первісно означав, очевидно, «іранець»;
р. болг. тата́рин, бр. тата́рын, др. татары (мн.), п. Tatar, Tatarzyn, ч. Tatar, слц. Tatár, м. татар, татарин, схв. Та̀тар, Та̀тарин, слн. Tatar, цсл. татаринъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дотата́рський
по-тата́рськи
стата́рити
«отатарити»
та́та́р
«татарин»
татарва́
татаре́нко
«татарин, син татарина»
татаре́нчиха
«дружина татаренка»
татарува́тий
«властивий татарину»
татарча́
татарченя́
татарчу́к
тата́рщина
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| тата́рын | білоруська |
| тата́рин | болгарська |
| татары (мн.) | давньоруська |
| tatar «монгол» | давньотюркська |
| татар | македонська |
| татарин | македонська |
| та́тар | монгольська |
| Tatar | польська |
| Tatarzyn | польська |
| тата́рин | російська |
| Та̀тар | сербохорватська |
| Та̀тарин | сербохорватська |
| Tatár | словацька |
| Tatar | словенська |
| татар «татарин» | татарська |
| Tatar | турецька |
| tat- | тюркські |
| татаринъ | церковнослов’янська |
| татар «жителі країни на північ від Китаю» | чагатайська |
| Tatar | чеська |
| тутар «тс.» | чуваська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України