ТАНТАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
танта́л (хімічний елемент, метал)
запозичення з новолатинської мови;
нлат. tantalum «тс.» утворене відкривачем цього елемента шведським хіміком Екебергом (Ekeberg) від імені міфічного Тантала (лат. Tantalus, гр. Τάνταλος), приреченого на вічну спрагу;
елемент був названий так через неможливість наситити кислотами його окис;
р. бр. болг. танта́л, п. ч. слц. tantal, схв. тантал, слн. tántal;
Фонетичні та словотвірні варіанти
танталі́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| танта́л | білоруська |
| танта́л | болгарська |
| Τάνταλος | грецька |
| Tantalus | латинська |
| tantalum «тс.» | новолатинська |
| tantal | польська |
| танта́л | російська |
| тантал | сербохорватська |
| tantal | словацька |
| tántal | словенська |
| tantal | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України