ТАЙНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
таї́ти
псл. tajiti;
споріднене з дінд. tāyúḥ «злодій», ав. tāyu- «тс.», tāyа- «крадіжка», гр. τητάω «грабую», τηΰσιος «марний, даремний», хет. tajezzi (tajazzi) «краде», дірл. tāid «злодій»;
іє. *(s)tāi- «таємно; красти»;
р. таи́ть, бр. таі́ць, др. таити, п. taić, ч. tajit, слц. tajit’, вл. tajić, нл. tawiś, [tajiś], болг. тая́, м. таи, схв. тájати, слн. tajítі, стсл. таити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в-по́тайці́
«потайки»
втайне́ний
«утаємничений»
зата́йливість
«хитрість, лукавство»
ізпотенька́
«несподівано»
невта́йний
«неутаюваний»
отає́нниця
«затаювачка»
ота́й
«таємно»
потає́мки
потає́мний
потає́мці
пота́єний
«таємний»
пота́є́нці
«потай»
по́тай
по́тайки
потайко́м
пота́йливий
потайни́й
потайни́к
по́тайно
по́тайці
прита́єний
притає́нний
«потайний»
прита́йкуватий
«таємний, прихований»
спо́тайна
спо́тайня
спо́тання
спо́таньга
«зненацька, несподівано, раптово»
спо́теньга
спо́теня
«тс.»
спо́тиньга
«нишком»
спотинька́
«несподівано»
тає́мний
тає́мни́ця
таємни́чий
тає́мнощі
«таємні справи, речі, які треба ховати»
таїна́
та́їнство
таї́тель
«затаювач»
та́йко́м
тайкома́
та́йна
та́йний
та́йни́к
тайника́р
«який робить таємницю з дрібниць»
та́йниця
«тайна»
та́йнощі
«таємниці»
та́йня
«тс.»
тайчако́м
«таємно, потайки»
та́ювати
«таїти»
та́я
«обізнана в багатьох таємницях жінка; подруга-сусідка»
упо́тай
«таємно, секретно»
ута́йник
«затаювач»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
tāyu- «тс.» | авестійська |
tāyа- «крадіжка» | авестійська |
таі́ць | білоруська |
тая́ | болгарська |
tajić | верхньолужицька |
τητάω «грабую» | грецька |
τηΰσιος «марний, даремний» | грецька |
tāyúḥ «злодій» | давньоіндійська |
tāid «злодій» | давньоірландська |
таити | давньоруська |
*(s)tāi- «таємно; красти» | індоєвропейська |
таи | македонська |
tawiś | нижньолужицька |
tajiś | нижньолужицька |
taić | польська |
tajiti | праслов’янська |
таи́ть | російська |
тájати | сербохорватська |
tajit' | словацька |
tajítі | словенська |
таити | старослов’янська |
tajezzi «краде» (tajazzi) | хетська |
tajazzi | хетська |
tajit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України