ТАБУНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
табу́н
запозичення з тюркських мов;
тат. чаг. табун «табун, стадо», тур. крим.-тат. табым «тс.» зіставляються з монг. tabun «п’ять»;
р. бр. болг. табу́н, п. tabun, схв. табун;
Фонетичні та словотвірні варіанти
табуни́тися
табу́нник
табу́нщик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| табу́н | білоруська |
| табу́н | болгарська |
| табым «тс.» | кримсько-татарська |
| tabun «п’ять» | монгольська |
| tabun | польська |
| табу́н | російська |
| табун | сербохорватська |
| табун «табун, стадо» | татарська |
| табым «тс.» | турецька |
| табун «табун, стадо» | чагатайська |
гу́рба́ «натовп»
запозичення з тюркських мов;
узб. кумик. йигирма «двадцять», уйг. тат. діал. јігірмӓ, тат. чулим, јігірбӓ, ног. джійрма, тур. yirme, jirmi, кирг. тат. діал. ойр. телеут. jīrmä, каз. карач. ккалп. žyjyrma «тс.», як. sȕrbä «стадо», каз. джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля», вважається похідним від основи *žigür (*žigir) «подвоювати»;
близька до наведених форма як. ürbä «невелика кількість худоби» виводиться від кореня ür «гнати»;
щодо розвитку значення пор. табу́н ‹ тюрк. tabun «стадо» ‹ монг. tabun «пʼять»;
менш обґрунтовані спроби виведення (Berп. I 379) через польське посередництво від свн. hurm (gehurme) «наступ ворога», повʼязання (Wędkiewicz MRJ 272–273) з рум. úrmă «слід, слід ноги», зближення (Ильинский РФВ 63, 341) з р. го́вор або (Фасмер І 476–477; ЭССЯ 7, 177–178) із схв. гу́рати «штовхати»;
р. гурьба́ «натовп, юрба», [гурма́], бр. [гурма́] «тс.», п. [hurm] «отара; громада; велика кількість; натовп», [hurma] «тс.» (з укр.), hurmem, hurmą «юрбою», ст. hurm «замішання, галас; натовп; загін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́рма́
гу́рмо́м
«юрбою»
(присл.)
гурмъ
«купа, громада, юрба»
(XVI ст.)
ю́рба́
ю́рбитися
ю́рбище
ю́рма́
«тс.»
ю́рми́тися
ю́рмище
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гурма́ «тс.» | білоруська |
| žyjyrma «тс.» | казахська |
| джійрма «невеликі стада худоби, на які поділявся калим, що передавався від нареченого батькам нареченої під час весілля» | казахська |
| žyjyrma «тс.» | каракалпакська |
| žyjyrma «тс.» | карачаївська |
| jīrmä | киргизька |
| йигирма «двадцять» | кумикська |
| tabun «пʼять» | монгольська |
| джійрма | ногайська |
| jīrmä | ойротська |
| hurm «отара; громада; велика кількість; натовп» | польська |
| го́вор | російська |
| або | російська |
| гурьба́ «натовп, юрба» | російська |
| гу́рати «штовхати» | сербохорватська |
| hurm «наступ ворога» (gehurme) | середньоверхньнімецька |
| јігірмӓ | татарська |
| чулим | татарська |
| jīrmä | татарська |
| jīrmä | телеутський |
| yirme | турецька |
| tabun «стадо» | тюркські |
| йигирма «двадцять» | узбецька |
| јігірмӓ | уйгурська |
| гурма́ | українська |
| hurma «тс.»«юрбою» (з укр.), hurmem, hurmą | українська |
| sȕrbä «стадо» | якутська |
| ürbä «невелика кількість худоби» | якутська |
| јігірмӓ | ? |
| јігірбӓ | ? |
| jirmi | ? |
| jīrmä | ? |
| *žigür «подвоювати» (*žigir) | ? |
| ür «гнати» | ? |
| табу́н | ? |
| úrmă «слід, слід ноги» | ? |
| hurm «замішання, галас; натовп; загін» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України