ТАБУННИК — ЕТИМОЛОГІЯ
табу́н
запозичення з тюркських мов;
тат. чаг. табун «табун, стадо», тур. крим.-тат. табым «тс.» зіставляються з монг. tabun «п’ять»;
р. бр. болг. табу́н, п. tabun, схв. табун;
Фонетичні та словотвірні варіанти
табуни́тися
табу́нник
табу́нщик
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| табу́н | білоруська |
| табу́н | болгарська |
| табым «тс.» | кримсько-татарська |
| tabun «п’ять» | монгольська |
| tabun | польська |
| табу́н | російська |
| табун | сербохорватська |
| табун «табун, стадо» | татарська |
| табым «тс.» | турецька |
| табун «табун, стадо» | чагатайська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України