ТАБУ — ЕТИМОЛОГІЯ
та́бу́
запозичене з мови корінних жителів Полінезії через англійську (англ. taboo, tabu «табу, заборона»);
полінезійське tapu «священний, недоторканний» (букв. «надзвичайно відзначений») утворене з ta «відзначити» і pu «дуже, надзвичайно»;
р. бр. болг. табу́, п. ч. слц. tabu, м. табу, схв. табу, слн. tabú;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| taboo | англійська |
| tabu | англійська |
| табу́ | білоруська |
| табу́ | болгарська |
| табу | македонська |
| tabu | польська |
| табу́ | російська |
| табу | сербохорватська |
| tabu | словацька |
| tabú | словенська |
| tabu | чеська |
| tapu «священний, недоторканний» (букв. «надзвичайно відзначений») | ? |
| ta «відзначити» | ? |
| pu «дуже, надзвичайно» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України