ТАБОРУВАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
та́бір
загальноприй-нятої етимології не має;
останнім часом виводиться з чеської мови, де первісно означало гуситський табір та було пов’язане з назвою міста і, далі, біблійної гори Tábor «Фавор» (Москаленко УІЛ 31; Shevelov Hist. phonol. 533; Machek ESJČ 633; Holub–Kop. 378; Holub–Lyer 475; Мельников Slavia 36/1, 109–110; Sławski JP 38/3, 230; Sł. wyr. obcych. 739; Nemeth Acta Ling. Hung. 3, 431–446);
здебільшого вважається запозиченням з тюркських мов (пор. крим.-тат. tabur «воєнний обоз»);
р. болг. м. та́бор, бр. та́бар, п. tabor, ч. слц. слн. tábor, схв. та̑бор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
та́бор
«табір Г; літній польовий стан для колгоспної худоби Л»
та́борисько
«таборище; табір, бівуак»
та́бори́тися
та́бори́ще
таборува́ти
табо́рщина
«військовий табір, польова служба, походи; битва»
таборя́нин
та́бур
«табір Нед, Шейк; літній польовий стан для худоби Л»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| та́бар | білоруська |
| та́бор | болгарська |
| tabur | кримсько-татарська |
| та́бор | македонська |
| tabor | польська |
| та́бор | російська |
| та̑бор | сербохорватська |
| tábor | словацька |
| tábor | словенська |
| Tábor «Фавор» | чеська |
| tábor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України