СІЄЇ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

споріднене з литовським šìs «цей», šì «ця», лтс. šіs, šī, прус. schis «цей», лат. cis «по цей бік», гот. hina «цього», гр. ἐ-ϰετ «там», вірм. ki- «цей», ірл. сé «тс.»;

іє. *k’is/k’o-/k’e-;

р. сей, др. сь, си, се, п. ст. si, sie, ч. ст. sen, si, se, схв. ст. cа̑j, ca, ce, слн. ст. sej, стсл. сь (сии), си (сиа), се, сии;

Фонетичні та словотвірні варіанти

пре́дсій «колишній»

се «це»

се́є «тс.»

се́се́ (редупліковане)

сесі́ «тс.»

сесь (редупліковане)

сеся́ (редупліковане)

сі «ці»

ся «ця»

ся́я «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ki- «цей»	вірменська
hina «цього»	готська
ἐ-ϰετ «там»	грецька
сь	давньоруська
си	давньоруська
се	давньоруська
*k'is/k'o-/k'e-	індоєвропейська
сé «тс.»	ірландська
cis «по цей бік»	латинська
šіs	латиська
šī	латиська
šìs «цей»	литовська
šì «ця»	литовська
si	польська
sie	польська
sь(jь)	праслов’янська
si(ja)	праслов’янська
se	праслов’янська
si(ji)	праслов’янська
schis «цей»	прусська
сей	російська
cа̑j	сербохорватська
ca	сербохорватська
ce	сербохорватська
sej	словенська
сь (сии)	старослов’янська
си (си$а)	старослов’янська
се	старослов’янська
сии	старослов’янська
сии	старослов’янська
сиѩ	старослов’янська
sen	чеська
si	чеська
se	чеська

сі (муз., назва ноти)

запозичення з латинської мови;

лат. si, як і решта назв нот, утворена від початкових літер слів з першої строфи латинського гімну на честь Іоанна Хрестителя – Sancte Iohannes;

р. болг. си, бр. сі, п. ч. слц. si, слн. sí;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сі	білоруська
си	болгарська
si	латинська
si	польська
си	російська
si	словацька
sí	словенська
si	чеська

сі (вигук, яким відганяють корів)

неясне;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сі-сі (вигук, яким підкликають ягнят)

сі-ссі «тс.»

сім

псл. sedmь, похідне від порядкового числівника sedmъ «сьомий», що зводиться до іє. *septm̥ «сім»;

споріднене з лит. septynì, лтс. septiņi, дінд. saptá, гр. ἑπτά, лат. septem, дірл. secht, гот. sibun, нвн. sieben;

р. др. семь, бр. сем, п. siedem, ч. sedm, слц. sedem, вл. sedm, sydom, нл. sedym, полаб. sidĕm, болг. се́дем, се́дъм, м. седум, схв. се̏дам, слн. sédem, стсл. сεдмь;

Фонетичні та словотвірні варіанти

семера́кий «семиразовий; у сім разів; усемеро»

семери́к «предмет із семи однакових частин; сім пар волів; вид сита»

семери́ця «семерик; семеро»

семери́чний

се́мерко

семерни́й

семерня́ «семеро»

се́меро

се́мий «сьомий» (Ме)

семина́ «одна сьома»

семира́кий «різнорідний»

семи́ця «тиждень; септима (муз.)»

семи́шник «монета в 2 коп.»

семі́рка «полотно, ткане в сім пасом; [сімка (у картах) Бі]»

семі́рко «семеро»

сіма́к «семилітка (про людей і тварин); монета в 7 коп. асигнаціями або 2 коп. сріблом»

сімача́ «недоношена семимісячна дитина»

сімер(н)ики́ «семиріжні вила»

сі́мка «цифра числа 7; гральна карта із сімома вічками»

сьома́к «семилітка (про людей і тварин); недоношена семимісячна дитина; (іст.) монета у 7 копійок»

сьома́ка «сімка (в картах)»

сьомачка

сьо́мий

сьо́мка «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сем	білоруська
се́дем	болгарська
sedm	верхньолужицька
sydom	верхньолужицька
sibun	готська
ἑπτά	грецька
saptá	давньоіндійська
secht	давньоірландська
семь	давньоруська
*septm̥ «сім»	індоєвропейська
septem	латинська
septiņi	латиська
septynì	литовська
седум	македонська
sedym	нижньолужицька
sieben	нововерхньонімецька
sidĕm	полабська
siedem	польська
sedmь	праслов’янська
семь	російська
дам	сербохорватська
sedem	словацька
sédem	словенська
сεдмь	старослов’янська
се́дъм	українська
sedm	чеська
sedmъ «сьомий»	?

ся «себе (зн. в.); -ся»

псл. sę, si;

споріднене з лат. sē «себе», гот. sik, нвн. sich, прус. sien «тс.»;

іє. *se-, *sve-;

р. -ся, [-си], бр. -ся, др. ся, си, п. się, ст. si, ч. se, ст. sě, si, слц. sa, si, вл. so, sej, нл. se, полаб. să, болг. м. се, си, схв. се, [си], слн. se, si, стсл. сѧ, си;

Фонетичні та словотвірні варіанти

си «собі; ся»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
-ся	білоруська
се	болгарська
so	верхньолужицька
sej	верхньолужицька
sik	готська
ся	давньоруська
*se-	індоєвропейська
sē «себе»	латинська
се	македонська
se	нижньолужицька
sich	нововерхньонімецька
să	полабська
się	польська
sę	праслов’янська
sien «тс.»	прусська
-ся	російська
се	сербохорватська
sa	словацька
si	словацька
se	словенська
si	словенська
сѧ	старослов’янська
-си	українська
си	українська
си	українська
си	українська
си	українська
se	чеська
si	?
*sve-	?
si	?
sě	?
si	?

боя́тися

псл. bojati sę;

споріднене з лит. bajùs «страшний», bájmė «страх», báilė «боязнь, страх», bijótis «боятися», лтс. bijâtiês, bîtiês, прус. biātwei «тс.», дінд. bháyatḗ «боїться», bibhḗti «тс.», bhayám «страх, боязнь», bhīmá- «страшний», bhītá «боязливий, лякливий», bhītáḥ «той, хто боїться», ав. bayente «бояться; лякають», дірл. báigul «небезпека»;

зводяться до того самого кореня іє. *bhei/bhoi-/bhī-, що й псл. *biti, укр. би́ти (Zubatý St. a čl. І 1, 79–90);

зближення з алб. dboj, bdoj, [vdoj] «сполохати, злякати», гр. πτοέω «лякаю» (Mann Language 28/1,32) потребує додаткової аргументації;

р. боя́ться, бр. бая́цца, др. боятися, п. bac się, [bojac się], ч. báti se, [bojný], слц. báť sa, [bojať sa], вл. bojeć so, нл. bójaś se, полаб. bet «боятися», büji-să «боїться», болг. боя́ се, м. бои ce, схв. бòјати ce, слн. bojáti se, báti se, стсл. богати сѧ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бій «боязнь, страх»

бі́йно «тс.»

бою́н «боягуз»

боягу́з

боягу́зливий

боязкий

боязки́й

боязкува́тий

боязли́вець

боязли́вий

боязни́й «боязно»

боя́знь

бо́ясть

не́бій

небоя́н

побо́юватися

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
bayente «бояться; лякають»	авестійська
dboj	албанська
бая́цца	білоруська
се	болгарська
bojeć so	верхньолужицька
πτοέω «лякаю»	грецька
bháyatḗ «боїться»	давньоіндійська
báigul «небезпека»	давньоірландська
боятися	давньоруська
bijâtiês	латиська
bajùs «страшний»	литовська
бои ce	македонська
bójaś se	нижньолужицька
bet «боятися»«боїться»	полабська
büji-să «боятися»«боїться»	полабська
bac się	польська
*biti	праслов’янська
biātwei «тс.»	прусська
боя́ться	російська
бòјати ce	сербохорватська
báť sa	словацька
bojáti se	словенська
báti se	словенська
би́ти	українська
bojac się	українська
bojný	українська
bojať sa	українська
báti se	чеська
bojati	?
bájmė «страх»	?
báilė «боязнь, страх»	?
bijótis «боятися»	?
bîtiês	?
bibhḗti «тс.»	?
bhayám «страх, боязнь»	?
bhīmá- «страшний»	?
bhītá «боязливий, лякливий»	?
bhītáḥ «той, хто боїться»	?
*bhei/bhoi-/bhī-	?
bdoj	?
vdoj «сполохати, злякати»	?
богати сѧ	?

вайло́ «неповоротка, незграбна, повільна людина»

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з вали́ти(ся), валя́ти(ся) через проміжну форму *вальло з дисиміляцією першого л;

пор. [валю́ка] «ледар», [зава́лий] «незграбний», [зава́лькуватий] «лінивий, неповороткий», р. у́валень;

Фонетичні та словотвірні варіанти

вайло́м «натовпом, валом»

вайлува́тий

вайлюка «тс.»

валови́тий «вайлуватий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
у́валень	російська
вали́ти	?
ся	?
валя́ти	?
ся	?
вальло	?
валю́ка «ледар»	?
зава́лий «незграбний»	?
зава́лькуватий «лінивий, неповороткий»	?

верете́льчик «щиповка звичайна, Cobitis taenia L.» (іхт.)

назви пов’язані з верті́ти(ся) за властивістю цієї риби звиватися на одному місці, що нагадує веретільницю (зоол.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

веретільниця «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
верті́ти	?
ся	?

взу́ти

псл. ob-uti ‹ *-outei;

споріднене з лит. aũti «взувати, роззувати», ap-aũti «взуватися», iš-aũti «роззуватися», aũtas «онуча», autùvas «взуття», лтс. àut «взувати», àuts, auteli «онуча», apavi «взуття», прус. auclo «шнурок у взутті», лат. exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)», induo «одягаю(ся)», ав. aoϑra- «взуття», вірм. aud «тс.»;

іє. *eu-/ou- «надягати»;

префікс об- у словах з коренем –у́ти-ува́ти(ся) зберігся лише в окремих українських говірках;

замість нього поширився префікс вз- (‹.въз-), що поступово втратив своє первісне значення, внаслідок чого відбувся перерозклад його морфологічної структури: початкова частина в- ототожнилася з давнім префіксом въ-, а -з- стало сприйматися як частина кореня (звідси – в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо);

р. обу́ть, бр. абу́ць, др. обути, п. obuć, ч. obouti, слц. obuť, вл. wobuć, нл. wobuś, болг. обу́я, схв. о́бути, слн. obuti, стсл. обоути;

Фонетичні та словотвірні варіанти

neрезу́ти

взува́к

взува́льний

взува́ти

взу́тий

взуттє́вий

взуттьови́к

взуттьови́чка

взуття́

визува́ти

зазу́ванці «чоботи, кожний з яких годиться і на ліву і на праву ногу»

зазува́ти

зазу́вистий «просторий» (про взуття)

ззува́ти

іззу́ти «роззути»

назува́́ти

обу́mḿя

о́бу́в

обу́в'я

обу́ва

обу́ванка

обува́ти

обува́чка

обути

обу́ток

озува́ти

озу́ти

перевзу ва́ти

перезува́ти

перезу́тий

роззува́ти

роззу́ти

роззу́тий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
aoϑra- «взуття»	авестійська
абу́ць	білоруська
обу́я	болгарська
wobuć	верхньолужицька
aud «тс.»	вірменська
обути	давньоруська
*eu-/ou- «надягати»	індоєвропейська
exuo «роздягаю(ся), роззуваю(ся)»	латинська
àut «взувати»	латиська
aũti «взувати, роззувати»	литовська
wobuś	нижньолужицька
obuć	польська
ob-uti	праслов’янська
auclo «шнурок у взутті»	прусська
обу́ть	російська
о́бути	сербохорватська
obuť	словацька
obuti	словенська
обоути	старослов’янська
obouti	чеська
ap-aũti «взуватися»	?
iš-aũti «роззуватися»	?
aũtas «онуча»	?
autùvas «взуття»	?
àuts	?
auteli «онуча»	?
apavi «взуття»	?
induo «одягаю(ся)»	?
об-	?
у́ти-ува́ти	?
ся	?
вз- (‹.въз-)	?
въ-	?
-з- (звідси -- в-зувати, на-зува́ти, пере-зува́ти, роз-зува́ти тощо)	?

вичеко́взнути «спіткнутися, зійти з рейок, виприснути»

похідне від ко́вза́ти(ся), поковзну́тися;

че- нагадує подвоєння початкового елемента (че‹ ке), що при творенні певних дієслівних форм, зокрема, з підсилювальним значенням, в індоєвропейський період було, мабуть, регулярним;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ко́вза́ти	?
ся	?
поковзну́тися	?
че- (че‹ ке)	?

волово́дити «зволікати справу»

пов’язане з волові́д «налигач»;

утворене, можливо, на тій підставі, що воловодом у давнину міряли землю, а це разом з підрахунками площі займало чимало часу;

можливо, тому, що водити волів на оранці є досить повільним, одноманітним заняттям;

пор. також [корово́дитися] «воловодитися», очевидно, утворене з коро́ва і води́ти(ся) за зразком волово́дитися;

р. [волово́дить], бр. валаво́дзіць «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

волово́дитися «водитися, возитися»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
валаво́дзіць «тс.»	білоруська
волово́дить	російська
волові́д «налигач»	?
корово́дитися «воловодитися»	?
коро́ва	?
води́ти	?
ся	?
волово́дитися	?

втиску́н «могильний жук, Pterostichus, з родини жужелиць, Carabidae» (ент.)

назва походить, очевидно, від вти́скувати(ся) (в землю), оскільки ці комахи живуть у землі й живляться продуктами розкладу органічних речовин;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
вти́скувати (в землю)	?
ся (в землю)	?

га́ведня «набрід, чернь»

псл. *gavědь, *gavedь, утворене за допомогою суфікса -ědь, -edь від кореня *gav-, того самого, що і в стсл ОГАВИТИ «турбувати», ОГАВИѤ «прикрість», ч. ohava «виродок, потвора», ohavný «потворний, бридкий», схв. гавити се «відчувати огиду»;

споріднене з лит. góvėda «набрід, натовп, голота», gaujà «зграя, банда, ватага», góvena «безліч, юрба, натовп», góvija «тс.»;

очевидно, від iє.*g^uou-«худоба»;

р. [га́веда] «гади, жаби, ящірки і под.; неприємні комахи; гидота», [га́ведь] «дрантя, погань; неук», [га́вез] «велика кількість, сила силенна», n. gawiedź «юрба; малі діти; пташенята; малята свійських тварин; паразити; набрід, чернь, голота», ч. havĕď «дрібні тварини; свійська птиця; набрід», слц. háveď «птиця; паразити; набрід», болг. га́вед «звір»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

га́веда «гніздо гадюк»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
га́вед «звір»	болгарська
góvėda «набрід, натовп, голота»	литовська
*gavědь	праслов’янська
га́веда «гади, жаби, ящірки і под.; неприємні комахи; гидота»	російська
гавити «відчувати огиду»	сербохорватська
се «відчувати огиду»	сербохорватська
háveď «птиця; паразити; набрід»	словацька
га́ведь «дрантя, погань; неук»	українська
га́вез «велика кількість, сила силенна»«юрба; малі діти; пташенята; малята свійських тварин; паразити; набрід, чернь, голота»	українська
ohava «виродок, потвора»	чеська
havĕď «дрібні тварини; свійська птиця; набрід»	чеська
*gavedь	?
-ědь	?
-edь	?
ОГАВИТИ «турбувати»	?
ОГАВИѤ «прикрість»	?
ohavný «потворний, бридкий»	?
gaujà «зграя, банда, ватага»	?
góvena «безліч, юрба, натовп»	?
góvija «тс.»	?
iє.*g «худоба»	?

ге́зде «осьде»«тс.»

[ге́здечка ж, ге́здечки Ж, ге́сде, гесде-ó] «тс.»;

складне утворення, до якого входить давня вказівна частка ге, редукована форма с(з) вказівної частки се, яка міститься і в частці ось, прислівника де і, в частині форм, частки -(ч)ка, -(ч)ки, о;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ге	українська
се	українська
ось	українська
де	українська
-(ч)ка	українська
-(ч)ки	українська

ги́ра (вигук, яким підганяють коня)

можливо, через польське посередництво запозичене з німецької мови;

нім. híeráuf «на це; сюди вгору» утворилося з прислівника hier «тут», спорідненого з псл. sь «цей», укр. сей, і прийменника auf «на, вгору», спорідненого з гр. ὕπό «під», дінд. úpa «напроти, до, при»;

польське посередництво було можливе лише в той період, коли в польській мові вигук виступав у формі hyrá і ще зберігав значення, властиве йому в німецькій мові;

п. [hyro] (вигук, яким примушують коня подати назад);

Фонетичні та словотвірні варіанти

ги́ри́ти «нести, тягти насилу»

гирува́ти «з зусиллям тягти; спонукати, збуджувати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ὕπό «під»	грецька
úpa «напроти, до, при»	давньоіндійська
híeráuf «на це; сюди вгору»	німецька
hyro (вигук, яким примушують коня подати назад)	польська
sь «цей»	праслов’янська
сей	українська
hier «тут»	?
auf «на, вгору»	?

гнити́тися «крадькома кудись пробиратися, прокрадатися, прослизати»

очевидно, результат контамінації слів гну́ти(ся) і ні́титися (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
гну́ти	?
ся	?
ні́титися	?

гню́питися «хнюпитися, похнюплюватися»

результат видозміни форми хню́пити(ся), очевидно, через семантичне зближення з дієсловом гну́тися);

Фонетичні та словотвірні варіанти

гню́павий «зігнутий»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
хню́пити	?
ся	?
гну́тися	?

го́йда «нехитра, до всього байдужа, вайлакувата жінка Mo; висока, худа людина Mo; легковажна, неохайна жінка Ва; висока, незграбна людина Ва; висока, швидка, легковажна жінка Я; висока жінка Ж; шлюха, розпутниця О»

очевидно, зворотне утворення від дієслова го́йдати(ся), тобто букв. «той (та), що гойдається»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
го́йдати	?
ся	?

десь

результат злиття неозначеного (і питального) прислівника kъde «де, десь» із формами давального (неповнозначного) і (мабуть, пізніше) знахідного відмінків зворотного займенника si (›сь, ś) і ся;

р. [где́кося], бр. дзесь, дзе́сьці, п. gdzieś, ч. слц. kdesi, нл. źosy;

Фонетичні та словотвірні варіанти

де́си

де́ся

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дзесь	білоруська
źosy	нижньолужицька
gdzieś	польська
где́кося	російська
kdesi	словацька
дзе́сьці	українська
kdesi	чеська
ся	?

дженджеру́ха «франтиха, чепуруха»

походить від уг. gyöngysor «низка перлового намиста», яке складається з основ іменників gyöngy «перлина», запозиченого з тюркських мов (напр., тур. inci, крим.тат. инджи, уйг. jindžü «тс.»), у яких виводиться від кит. čen-ču «щирі перли», звідки також укр. р. же́мчуг, та sor «ряд, низка», можливо, спорідненого з комі sjort- «робити зарубки, пази», удм. (göri-)sjur «борозна»;

на оформленні українських іменників, прикметників, дієслів відбився, можливо, вплив відповідно чепуру́ха, чепури́стий, чепури́ти(ся);

п. dżendżurzysty «надутий», ст. dziedierzysty «тс.» (з укр.), схв. ŋȗнђep] «якась прикраса (перли?); чепурун (?)», [ђèнђир] «багатий», [ђùинђýва] «скляна намистина, штучні перли», ђùнђyxa «тс.», [ђȗнђерити] «чепурити» (?), кинђýрити се «виряджатися»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

джеджу́литися

джеджури́стий

дженджелу́ха «тс.»

дженджури́стий «кокетливий, чепуристий»

джиджули́ти «тс.; пишатися Ж»

джиджули́тися

джиджулу́ха

джиджури́тися «тс.»

джиджуру́ха

джинджигиля́стий «кокетливий, вертлявий, франтуватий»

джинджиру́ха «пихата, чванькувата жінка»

джинджули́ти «чепурити»

джинджулу́ха

джинджури́стий

джинджури́тися «кокетувати, чепуритися; хизуватися, чванитися ЛексПол»

джинджуру́ха «франтиха, чепуруха»

джонджури́тися «тс.»

джуджули́тися «молодитися»

джунджури́стий «тс.»

джуньджури́стий «гордий, пихатий, чванливий»

джуньджури́тися «пишатися, чванитися»

дзудзури́ха «тс.»

наджинджу́рений «набундючений, настовбурчений»

надзюндзю́ри́тися «набундючитися»

приджиджу́ли́ти «причепурити»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
čen-ču «щирі перли»	китайська
dżendżurzysty «надутий»	польська
же́мчуг	російська
ŋȗнђep «якась прикраса (перли?); чепурун (?)»	сербохорватська
gyöngysor «низка перлового намиста»	угорська
же́мчуг	українська
ђèнђир «багатий»	українська
ђùинђýва «скляна намистина, штучні перли»	українська
ђùнђyxa «тс.»	українська
ђȗнђерити «чепурити» (?)	українська
кинђýрити «виряджатися»	українська
gyöngy «перлина»	?
sor «ряд, низка»	?
sjort- «робити зарубки, пази»	?
чепуру́ха	?
чепури́стий	?
чепури́ти	?
ся	?
dziedierzysty «тс.» (з укр.)	?

динду́рити «пручатися; дрижати від страху»

очевидно, результат експресивної видозміни слова [дуду́ритися] «тс.»;

дин- на початку слова з’явилося, можливо, під впливом фонетично та семантично близького [ди́ндати] «дриґати ногами»;

пор. м. дундури се «сердиться»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дундури «сердиться»	македонська
се «сердиться»	македонська
дуду́ритися «тс.»	?
дин-	?
ди́ндати «дриґати ногами»	?
дундури «сердиться»	?
се «сердиться»	?

еґзом «негайно, невідкладно, зараз»

запозичення з польської мови;

п. [egzum] «зараз, негайно; конче, будьщо» виникло з поєднання лат. ex «з, від» і nunc (‹*num-ce або *nun-ce) «тепер, зараз, негайно», якому з іншим розташуванням складників відповідає хет. ki-nun «тепер» і яке складається з первісного прислівника *num (або *nun), спорідненого з псл. nyně, укр. нині, і вказівної частки *-с(е) «тут», спорідненої з псл. sь «цей», укр. сей;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ex «з, від»	латинська
egzum «зараз, негайно; конче, будьщо»	польська
nyně	праслов’янська
sь «цей»	праслов’янська
нині	українська
сей	українська
ki-nun «тепер»	хетська
*nun-ce «тепер, зараз, негайно»	?
num (або nun)	?
*-с(е) «тут»	?

есе́ «оце»

псл. *e-se «оце», вказівний займенник, утворений сполученням колишньої вказівної частки е(пор. болг. м. е «он там», схв. ȇ «ось»), наявної в р. э́тот, дінд. a-sáu «той», a-dáḥ «те», гр. ἐ-κεĩ «там», ἐ-κεĩνος «кожний», лат. e-quidem «звичайно», оск. e-tanto, умбр. e-tantu «така», гот. i-bai, i-ba (питальна частка), дангл. дісл. ef «чи, коли» (іє. *е-), та займенника сей у формі середнього роду (се);

слн. [esej] «цей», стсл. есе, ѥсе «ось»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
i-bai	готська
ἐ-κεĩ «там»	грецька
ef «чи, коли» (іє. *е-)	давньоанглійська
a-sáu «той»	давньоіндійська
ef «чи, коли» (іє. *е-)	давньоісландська
e-quidem «звичайно»	латинська
e-tanto	оскська
*e-se «оце»	праслов’янська
э́тот	російська
esej «цей»	словенська
есе «ось»	старослов’янська
ѥсе «ось»	старослов’янська
e-tantu «така»	умбрська
е «он там»«ось» (пор. болг. м. е «он там», схв. ȇ «ось»)	?
a-dáḥ «те»	?
ἐ-κεĩνος «кожний»	?
i-ba (питальна частка)	?
сей (се)	?

е́тика

запозичено з грецької мови через латинську і західноєвропейські (н. Éthik, фр. éthique);

лат. ēthika походить від гр. ἠθική (τέχνη) «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто – «уміння бути моральним»), форми жіночого роду від прикметника ήϑικός «етичний, який стосується моралі», пов’язаного з ἠϑος «звичай, правило», ἔϑος «тс.», спорідненим з дінд. svadha «звичай, властивість», гот. sidus, двн. situ, нвн. Sitte «тс.», лат. sodalis (‹*swedhalis) «товариш, співучасник»;

іє. *suedh- «властивість», результат поєднання іє. *s(u)e, кореня зворотного займенника, пов’язаного з псл. sę, укр. ся, і *dhē-, наявного в псл. dějǫ, děti «класти», укр. ді́ти;

р. э́тика, бр. э́тыка, п. etyka, ч. слц. вл. etika, болг. м. е́тика, схв. èтика, слн. étika;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ети́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
э́тыка	білоруська
е́тика	болгарська
etika	верхньолужицька
sidus	готська
ἠθική «етика» (букв. «етичне, стосовне моралі (вміння)», тобто -- «уміння бути моральним»)	грецька
situ	давньоверхньонімецька
svadha «звичай, властивість»	давньоіндійська
*suedh- «властивість»	індоєвропейська
*s(u)e	індоєвропейська
ēthika	латинська
sodalis «товариш, співучасник» (‹*swedhalis)	латинська
е́тика	македонська
Sitte «тс.»	нововерхньонімецька
etyka	польська
sę	праслов’янська
dějǫ	праслов’янська
э́тика	російська
èтика	сербохорватська
etika	словацька
étika	словенська
ся	українська
ді́ти	українська
etika	чеська
ήϑικός «етичний, який стосується моралі»	?
ἠϑος «звичай, правило»	?
ἔϑος «тс.»	?
*dhē-	?
děti «класти»	?

курня́вка «порхавка, Lycoperdon (Tourn.) Pers.» (бот.)

похідні утворення від кури́ти(ся), курни́й;

назви зумовлені тим, що в зрілому стані порхавка легко лопається, викидаючи спори у вигляді диму, куряви (Зерова 154; Симоновић 285);

пор. інші назви порхавки: [димна губка, курна губка];

Фонетичні та словотвірні варіанти

ку́рявка «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кури́ти	?
ся	?
курни́й	?
інші	?

набе́хтатися «нажертися»

очевидно, запозичення з польської мови, зближене з набе́хкатися «тс.», афективним утворенням, похідним від вигуку бех;

п. nabechtać (głowę, uszy) «набубніти, забити (голову, вуха)», bechtać (głowę) «забивати теревенями» може бути зіставлене з м. набавта се «нажереться», набавта «напхає, наб’є; набалакає», болг. набъ́хтя «наб’ю, поб’ю», бъ́хтя «б’ю, ударяю», пов’язаними чергуванням голосних з основою бух звуконаслідувального походження;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
набъ́хтя «наб’ю, поб’ю»	болгарська
бъ́хтя «б’ю, ударяю»	болгарська
набавта «нажереться»	македонська
се «нажереться»	македонська
набавта «напхає, наб’є; набалакає»	македонська
nabechtać «набубніти, забити (голову, вуха)» (głowę, uszy)	польська
gtowę	польська
uszy	польська
gtowę	польська
bechtać	польська
uszy	польська
gtowę	польська
bechtać	польська
uszy	польська
gtowę	польська
bechtać	польська
uszy	польська
gtowę	польська
набе́хкатися «тс.»	українська
бех	українська
бух	українська

насихмі́сть «негайно, зараз же»

складне слово, яке, можливо, є калькою п. natychmiast «тс.»;

пор. нвн. auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці»);

складається з прийменника на, займенника сей «цей» у формі місц. в. мн. та іменника мі́сто «місце» у формі мість під впливом сполук типу за́мі́сть, нато́мість;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці»)	нововерхньонімецька
natychmiast «тс.»	польська
auf der Stelle «тс.» (букв. «на цьому місці»)	?
на	?
сей «цей»	?
мі́сто «місце»	?
мі́сто «місце»	?
мі́сто «місце»	?
мість	?
за́мі́сть	?
нато́мість	?

несесе́р «скринька, футляр з речами для туалету, шиття та ін.»

запозичення з французької мови;

фр. nécessaire «необхідний, потрібний; необхідне, потрібне; готовальня, дорожній чи дамський несесер» походить від лат. necessārius «необхідний, потрібний», що виникло з necesse (est) «необхідно, треба», букв. «неминуче», утвореного із заперечної частки ne-, спорідненої з укр. не, і дієслова cēdere «іти, ступати, ходити; уступати» з попереднього *ce-zdere, що складається з емфатичної частки ce- «тут, там», спорідненої з гр. ἐ-κεĩ «там», лит. šìs «цей», псл. sь «тс.», укр. сей, та дієслова іє. *sed- «іти, ходити» (пор. дінд. ā-sad «тс.», гр. ὀδός «дорога», псл. хоditi, укр. ходи́ти);

р. несессе́р, бр. несэсэ́р, п. neseser, neseserka, ч. слц. necesér, болг. несесе́р, схв. несèсēр, слн. nesesêr;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
несэсэ́р	білоруська
несесе́р	болгарська
ἐ-κεĩ «там»	грецька
ὀδός	грецька
ā-sad	давньоіндійська
sed- «іти, ходити» (пор. дінд. ā-sad «тс.», гр. ὀδός «дорога», псл. хоditi, укр. ходи́ти*)	індоєвропейська
necessārius «необхідний, потрібний»	латинська
necesse (est)	латинська
*ce-zdere	латинська
ce- «тут, там»	латинська
cēdere	латинська
šìs «цей»	литовська
neseser	польська
neseserka	польська
sь «тс.»	праслов’янська
хоditi	праслов’янська
несессе́р	російська
несèсēр	сербохорватська
necesér	словацька
nesesêr	словенська
не	українська
сей	українська
ходи́ти	українська
nécessaire «необхідний, потрібний; необхідне, потрібне; готовальня, дорожній чи дамський несесер»	французька
necesér	чеська

мить «прочищений ліс»

очевидно, запозичення з чеської мови;

ч. mýť «просіка», mýtina «тс.», mýtiti «вирубувати, викорчовувати», з одного боку, зіставляється з р. [мыт] «линяння», др. мыть «час линяння», схв. мита́рити се «линяти» (про птахів), слн. mísiri se «линяти», далі, як запозичення, з снн. mût «линяння», двн. mûӡӡô «линяти», нар.-лат. mūta «линяння у птахів», mūtāre «линяти», з другого боку, виводиться безпосередньо з германських мов (гот. maitan «вирубувати»);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
mûӡӡô «линяти»	давньоверхньонімецька
мыть «час линяння»	давньоруська
mūta «линяння у птахів»	народнолатинська
мыт «линяння»	російська
мита́рити «линяти» (про птахів)	сербохорватська
се «линяти» (про птахів)	сербохорватська
mût «линяння»	середньонижньонімецька
mísiri se «линяти»	словенська
mýť «просіка»	чеська
mýtina «тс.»	?
mýtiti «вирубувати, викорчовувати»	?
mūtāre «линяти»	?

опі́ка «піклування, догляд; нагляд»

генетично пов’язане з др. пеку ся (печи ся) «турбуюся», стсл. пєкѫ сѧ (пєшти сѧ) «тс.» і, далі, з псл. pekǫ (*pekti) «печу (пекти)»;

в українській мові, можливо, запозичене з польської або з російської;

р. болг. опе́ка, бр. апе́ка, п. opieka, ст. opiek, ч. opěka, ст. pěče, слц. opeka (з р.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

опека́льник

опе́кун

опіка́ти(ся)

опі́кува́тися

опі́ку́н

опіку́нство

опіку́нський

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
апе́ка	білоруська
опе́ка	болгарська
пеку «турбуюся» (печи ся)	давньоруська
ся «турбуюся» (печи ся)	давньоруська
opieka	польська
pekǫ «печу (пекти)» (*pekti)	праслов’янська
опе́ка	російська
opeka (з р.)	словацька
пєкѫ сѧ «тс.» (пєшти сѧ)	старослов’янська
opěka	чеська
opiek	?
pěče	?

ора́ва «юрба, натовп; [гамір Ж]»

єдиної етимології не має;

зіставлялося з р. ора́ть «кричати», укр. [ора́ти] «тс.», схв. о́рити се «відлунюватися» (про звук), лат. ōrāre «говорити», дінд. ā́ryati «вихваляє» (Фасмер III 147; КЭСРЯ 312; Unbegaun BSl 52, 173; Mikl. EW 225);

пов’язувалося з реве́ть (Горяев 240; Потебня у Горяева);

припускалась можливість запозичення без уточнення джерела (Преобр. I 654–655), комі-зирянське походження (Кононов ИАН ОЛЯ 1966/3, 228);

заслуговує на увагу гіпотеза (Варбот РР 1974/3, 100–103) про зв’язок з каш. orava «толока під час орання» і далі з псл. orati «орати, обробляти землю»;

р. ора́ва «велика кількість людей; [велика і багатодітна сім’я; скупчення якихось тварин, комах; артіль; крикун]», бр. ара́ва «багато людей (тварин)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ара́ва «багато людей (тварин)»	білоруська
ā́ryati «вихваляє»	давньоіндійська
orava «толока під час орання»	кашубський
ōrāre «говорити»	латинська
orati «орати, обробляти землю»	праслов’янська
ора́ть «кричати»	російська
ора́ва «велика кількість людей; [велика і багатодітна сім’я; скупчення якихось тварин, комах; артіль; крикун]»	російська
о́рити «відлунюватися» (про звук)	сербохорватська
се «відлунюватися» (про звук)	сербохорватська
ора́ти «тс.»	українська
реве́ть	?

о́трас «конюшина шарудлива, Trifolium strepens Сrantz. (T. agrarium L.)» (бот.)

похідне утворення від трясти́(ся);

назва зумовлена, очевидно, тим, що цей вид конюшини, підсохши, розтрушує своє насіння по землі;

Фонетичні та словотвірні варіанти

натре́сник «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
трясти́	?
ся	?

оце́й (оце́, оці́, оця́)

результат злиття і дальшої редукції вказівної частки от і вказівного займенника сей (се, сі, ся);

Фонетичні та словотвірні варіанти

цей (це, ці, ця)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
от (се, сі, ся)	?
сей (се, сі, ся)	?

лесь «але; тільки, лише; (як вставка в мові) от, же, ж»

результат поєднання частки ле «тс.» і, очевидно, вказівного займенника се (с. р. одн.), що зазнав редукції, як у [авось], ось;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ле «тс.»	українська
се (с. р. одн.)	українська
авось	українська
ось	українська

ли́дкать «без діла ходити, тинятися»

очевидно, псл. lydati «тинятися», паралельне *lūdati «тс.», відбитому в ч. loudati «плестися; волочитися; копатися, повільно працювати», слц. [lúdať sa] «тс.»;

іє. *(s)lūdh-/(s)loudh-, паралельне *(s)lūt-/(s)leut-, відбитому в псл. lutati, lytati, р. [лыта́ть] «ледарювати», болг. лу́там се «тиняюся, блукаю»;

р. [лыдень] «ледар, нероба», болг. [лидам] «тиняюся, блукаю», м. лида «тиняється, блукає»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ли́ткати «жебракувати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
лу́там се «тиняюся, блукаю»	болгарська
се «тиняюся, блукаю»	болгарська
лидам «тиняюся, блукаю»	болгарська
*(s)lūdh-/(s)loudh-	індоєвропейська
*(s)lūt-/(s)leut-	індоєвропейська
лида «тиняється, блукає»	македонська
lydati «тинятися»	праслов’янська
*lūdati «тс.»	праслов’янська
lutati	праслов’янська
lytati	праслов’янська
лыта́ть «ледарювати»	російська
лыдень «ледар, нероба»	російська
lúdať sa «тс.»	словацька
loudati «плестися; волочитися; копатися, повільно працювати»	чеська

седми́ця «тиждень» (заст.)

запозичення із церковнослов’янської мови;

цсл. седмица, як і болг. м. діал. се́дмица, схв. сèдмица, є, очевидно, калькою гр. ἑβδομάς«сім, сімка, тиждень», похідного від ἑπτά «сім», утвореною від числівника седмь, якому відповідає укр. сім;

р. заст. седми́ца, др. седмица;

Фонетичні та словотвірні варіанти

седми́ «сім раз»

седми́нонька «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
се́дмица	болгарська
ἑβδομάς «сім, сімка, тиждень»	грецька
ἑπτά «сім»	грецька
седмица	давньоруська
се́дмица	македонська
седми́ца	російська
сèдмица	сербохорватська
сім	українська
седмица	церковнослов’янська
седмь	церковнослов’янська

сема́ш «одинарник європейський, Frientalis europaea L. Нед; братки, Viola tricolor L. Куз» (бот.)

похідне утворення від числівника сім (семи);

назва зумовлена тим, що квітка одинарника має найчастіше сім пелюсток;

на братки назва перенесена, очевидно, за зовнішньою подібністю;

р. седми́чник «одинарник», бр. семачо́к, [седмачо́к], п. siódmaczek, ч. sedmikvítek, слц. sedmokvietok «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
семачо́к	білоруська
седмачо́к	білоруська
siódmaczek	польська
седми́чник «одинарник»	російська
sedmokvietok «тс.»	словацька
сім (семи)	українська
sedmikvítek	чеська

семерни́к «вовче тіло болотне, Comarum palustre L.» (бот.)

похідне утворення від се́меро, сім;

назва пов’язана, очевидно, з кількістю стебел, що звичайно виростають з одного кореня;

пор. іншу назву вовчого тіла [сім паличок];

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
се́меро	українська
сім	українська

семижильник «подорожник великий, Plantago major L.» (бот.)

складне утворення з основ числівника сім (семи́) та іменника жи́ла;

назва зумовлена, очевидно, тим, що на листках подорожника чітко виділяється декілька (3–9) жилок;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сім (семи́)	українська

семиколінка «рдесник блискучий, Potamogeton lucens L.» (бот.)

складне утворення з основ числівника сім (семи́) та іменника колі́но;

назва зумовлена, очевидно, звичайною кількістю вузлів на стеблі цього виду рдесника;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сім (семи́)	українська

семисильник «золототисячник, Erythraea centaurium Pers.; ранник вузлуватий, Scrophularia nodosa L.» (бот.)

складне утворення з основ числівника сім (семи́) та іменника си́ла;

назва пов’язана з лікувальними властивостями цих рослин (пор. дев’ятисил під дев’яси́л);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сім (семи́)	українська
си́ла	українська

семиурі́ка (вид рослини)

складне утворення з основ числівника сім (семи́) і, очевидно, іменника уро́ки «пристріт»;

точніша етимологія неможлива через неясність значення;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сім (семи́)	українська
уро́ки «пристріт»	українська

сепара́тний

запозичення з німецької мови;

н. separát «відособлений, окремий» походить від лат. sēparātus «тс.», пов’язаного з sēparo «відокремлюю, розділяю», утвореного з sē(d) «для себе», спорідненого з псл. sebe, sę, укр. се́бе́, ся, і paro «готую»;

р. сепара́тный, бр. сепара́тны, п. separatyzm, ч. separátní, слц. separátny, вл. separatny, болг. м. сепара́тен, схв. се̏парāтан, слн. separáten;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сепарати́вний

сепарати́зм

сепарати́ст

сепара́тка «окрема кімната; купе»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сепара́тны	білоруська
сепара́тен	болгарська
separatny	верхньолужицька
sēparātus «тс.»	латинська
sēparo «відокремлюю, розділяю»	латинська
sē(d) «для себе»	латинська
paro «готую»	латинська
сепара́тен	македонська
separát «відособлений, окремий»	німецька
separatyzm	польська
sebe	праслов’янська
sę	праслов’янська
сепара́тный	російська
се̏парāтан	сербохорватська
separátny	словацька
separáten	словенська
се́бе́	українська
ся	українська
separátní	чеська

септе́т «твір для 7 голосів або інструментів; ансамбль із 7 виконавців» (муз.)

запозичення з німецької мови;

н. Septétt, як і англ. septet(te), утворено від лат. septem «сім», спорідненого з дінд. saptá, лит. septynì, псл. sedmь «тс.», укр. сім, за аналогією до Duétt «дует», Quartétt «квартет»;

р. болг. септе́т, бр. септэ́т, п. вл. septet, ч. слц. septeto, схв. сèптет, слн. septét;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
septet(te)	англійська
септэ́т	білоруська
септе́т	болгарська
septet	верхньолужицька
saptá	давньоіндійська
septem «сім»	латинська
septynì	литовська
Septétt	німецька
Duétt «дует»	німецька
Quartétt «квартет»	німецька
septet	польська
sedmь «тс.»	праслов’янська
септе́т	російська
сèптет	сербохорватська
septeto	словацька
septét	словенська
сім	українська
septeto	чеська

симирня́ «дуже велика сім’я; ватага»

очевидно, первісне *семерня, похідне від се́меро, сім (див.);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
*семерня	українська
се́меро	українська
сім	українська

симни́ця «велика сім’я»

неясне;

може бути зіставлене із сім’я́, [сем’я́] і з сім (пор. симирня́);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сім'я́	українська
сем'я́ (пор. симирня́).	українська
сім	українська
симирня́	українська

сі́лькісь «байдуже; нехай, гаразд; так і бути» (присл.)

очевидно, результат злиття і закономірного фонетичного розвитку прислівника др. селико «стільки», утвореного із займенникових основ се, ли і ко, та частки займенникового походження др. си (букв. «собі»), тієї самої, що і в словах десь, якось та ін;

первісно могло означати «стільки собі, так собі»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сі́лькісі «нехай, згода» (присл. і виг.)

сі́лькось «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
селико «стільки»	давньоруська
си (букв. «собі»)	давньоруська
се	?
ли	?
ко	?
десь	?
якось	?
означати «стільки собі, так собі»	?

сі́тий «цей»

складне утворення з основ займенників сей і той, що виступають тут у характерних для деяких білоруських говорів звукових формах сі (‹ сій) і тий;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сей	?
той	?
сі (‹ сій)	?

сом «Silurus L.» (іхт.)

псл. somъ;

споріднене з лит. šãmas, лтс. sams «тс.», гр. ϰαμασήν «якась риба»;

іє. *k῀omos, запозичене з невідомого джерела;

зіставлення з лат. salmō (Преобр. ІІ 355; Младенов 599; Skok III 305–306) помилкове;

р. бр. болг. м. сом, п. sum, ч. слц. sumec, нл. som, схв. со̏м, слн. sа̏m;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сім

соми́на

соми́ний

со́мові

сон

сум «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сом	білоруська
сом	болгарська
ϰαμασήν «якась риба»	грецька
*k῀omos	індоєвропейська
salmō	латинська
sams «тс.»	латиська
šãmas	литовська
сом	македонська
som	нижньолужицька
sum	польська
somъ	праслов’янська
сом	російська
м	сербохорватська
sumec	словацька
sа̏m	словенська
sumec	чеська

іно́се «хай так, гаразд, згоден»

очевидно, результат злиття прислівника [іно́] «лише, тільки» і займенника се «це»;

розвиток значення неясний;

р. [и́но́сь] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ино́се

ино́си «тс.»

іно́сь

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
и́но́сь «тс.»	російська
іно́ «лише, тільки»	українська
се «це»	українська

ти «чи»

псл. ti‹*tei (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той»);

споріднене з лит. teĩ..., teĩ «як ..., так і», teĩp «так», taĩ «це, те», гот. þеі «що, щоб»;

р. [ти], бр. ці, п. ст. сі, стсл. ти «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ті

ці «тс.» (з бр.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ці	білоруська
þеі «що, щоб»	готська
teĩ..., teĩ	литовська
teĩp «так»	литовська
taĩ «це, те»	литовська
сі (ст.)	польська
ti (первісно форма місцевого відмінка однини від (*tъ «той»)	праслов’янська
*tei	праслов’янська
ти	російська
ти «тс.»	старослов’янська

процеду́ра

запозичення з французької мови;

фр. procédurе «процедура» пов’язане з дієсловом procédеr «робити, діяти», що зводиться до лат. prōcēdо «виходжу, виступаю, проходжу; з’являюся», утвореного за допомогою префікса prō- «(у)перед» від дієслова cēdо (‹ *ce-zdō) «іду, ходжу», що складається із вказівної частки се-, спорідненої з псл. sь, укр. сей, і дієслівного кореня *sed-, спорідненого з псл. xoditi, укр. ходи́ти;

р. болг. м. схв. процеду́ра, бр. працэду́ра, п. ч. вл. procedura, слц. слн. procedúra;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
працэду́ра	білоруська
процеду́ра	болгарська
procedura	верхньолужицька
prōcēdо «виходжу, виступаю, проходжу; з’являюся»	латинська
cēdо	латинська
процеду́ра	македонська
procedura	польська
sь	праслов’янська
xoditi	праслов’янська
процеду́ра	російська
процеду́ра	сербохорватська
procedúra	словацька
procedúra	словенська
сей	українська
ходи́ти	українська
procédurе «процедура»	французька
procédеr «робити, діяти»	французька
procedura	чеська

цей (вказівний займенник)

виник у результаті спрощення (відпадіння початкового о-) давнішої форми оцей ‹ отсей ‹ ото сей, утвореної з вказівної частки от(о) і вказівного займенника сей;

Фонетичні та словотвірні варіанти

тсе

тсей

тся

тце

тцей

тця

це

це́є

ця

ця́я

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
оцей	?
отсей	?
ото сей	?
от(о)	?
сей	?

цес «цей»

не зовсім ясне;

можливо, виникло як фонетичний варіант [сесь] «цей» (під впливом цей);

може розглядатися також як результат скорочення первісного *цесей, утвореного з підсилювальної частки це та займенника сей;

це́ся з’явилося з *цесей як форма жін. р. за зразком цей – ця;

Фонетичні та словотвірні варіанти

це́ся «ця»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
за	російська
сесь «цей» (під впливом цей)	?
*цесей	?
це	?
сей	?
це́ся	?
*цесей	?
за	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України