СІРІМ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Слово	Мова
се́ра	білоруська
ся́ра	болгарська
syra	верхньолужицька
сереj	македонська
sera	нижньолужицька
siara	польська
sěra «сірка»	праслов’янська
сера «тс.»	українська
сі́рий	?

сі́рий

зіставлення з гр. χοĩρος «свиня, порося» (Pedersen там же; Petersson BSl. Wortst. 30–31; Skok III 232) або з дінд. śāráḥ «перістий, плямистий», гр. ϰηρύλος «голубий зимородок» (Petersson PBrB 40, 103; Prellwitz 221; Uhlenbeck 308) позбавлені підстав;

псл. sěrъ‹*soir-, пов’язане з sědъ‹*soid-;

можливо, споріднене з дісл. hárr «сірий, сивий», дангл. hár «гідний, величний», двн. hēr «тс.» (герм. *haira-);

іє. *k῀oi-ro- «темний, сірий, коричневий», похідне від *k῀ei-;

думка про запозичення з германських мов (Meillet Études 403; Pedersen KZ 38, 392–395; 40, 176–179; Эндзелин СБЭ 122–123; Шахматов ИОРЯС 17/1, 289) необґрунтована;

р. се́рый, бр. шэ́ры, др. сѣрыи, п. szary, ч. слц. šeró, вл. šěry, нл. šery, болг. [сер], схв. си̏jер, слн. sér «сірий, сивий», р.-цсл. сѣръ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

(орел-)сіроватень «орлан-білохвост, Haliaëtus albicilla L.» (орн.)

орел-сірува́тень «тс.» ()] тж

сіра́н «темно-сірий бик, віл»

сіра́ник «тс.»

сіре́чка «сіра земля»

сіризна́

сірина́

сірі́вка «напівбіла глина»

сі́рість

сірі́ти

сірі́шати

сі́рка «сірий кінь ВеУг; (орн.) сивка, Charadrius morinellus L. Шарл»

сіркани́стий «тс.»

сірка́стий «сіруватий»

сірко́ «сірий пес; [сіра худобина Бі]»

сіркува́ти «мазати напівбілою глиною»

сірма́н «сірий вовк»

сірмани́стий «сіроплямистий»

сіро́ванка «сіра глина»

сірома́н

сірома́нець

сірома́нок

сіро́ха «сіра корова»

сірохма́нець «тс.»

сірува́ти «мазати сірою глиною»

сірува́тий

сіря́ва «сірявість»

сіря́вий

сіря́тина

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
шэ́ры	білоруська
сер	болгарська
šěry	верхньолужицька
χοĩρος «свиня, порося»	грецька
ϰηρύλος «голубий зимородок»	грецька
hár «гідний, величний»	давньоанглійська
hēr «тс.» (герм. *haira-)	давньоверхньонімецька
śāráḥ «перістий, плямистий»	давньоіндійська
hárr «сірий, сивий»	давньоісландська
сѣрыи	давньоруська
*k῀oi-ro- «темний, сірий, коричневий»	індоєвропейська
šery	нижньолужицька
szary	польська
sěrъ‹*soir-	праслов’янська
се́рый	російська
сѣръ	русько-церковнослов’янська
jер	сербохорватська
šeró	словацька
sér «сірий, сивий»	словенська
šeró	чеська
sědъ‹*soid-	?
*k῀ei-	?

сирець «волошка синя, Centaurea cyanus L.» (бот.)

результат видозміни форми сине́ць «тс.», можливо, зближеної з сі́рий (з огляду на сіре забарвлення обгортки корзинки);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сине́ць «тс.»	українська
сі́рий (з огляду на сіре забарвлення обгортки корзинки)	українська

сирова́ «(корова), яка отелилася кілька днів тому» (корова)] Гриц

пор. [кура́страна (корова)], похідне від [кура́стра] «молозиво»;

очевидно, давніше *сірова, похідне від [сі́ра] «молозиво»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сира́ «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
кура́страна (корова)]	українська
кура́стра «молозиво»	українська
*сірова	українська
сі́ра «молозиво»	українська

си́роватень «лунь, Circus» (орн.)

неясне;

в такому разі назва зумовлена сірим забарвленням луня польового (Circus cyaneus);

можливо, пов’язане з основою прикметника сі́рий, видозміненою під впливом си́вий або сир (сиро́ватка);

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сі́рий	українська
си́вий (сиро́ватка)	українська
сир (сиро́ватка)	українська

сі́рики «грицики звичайні, Capsella bursa pastoris Moench.» (бот.)

назва зумовлена, очевидно, кольором висохлих оплоднів рослини після висипання з них насінин;

похідне утворення від сі́рий;

бр. [серыкі, сірыкі] «тс.»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
серыкі	білоруська
сірыкі «тс.»	українська
сі́рий	?

сіри́ця «біловус стиснутий, мичка, Nardus stricta L.» (бот.)

похідне утворення від сі́рий;

пор. інші назви мички: [сивець, сивиця, сивушка, синюх, синюха], р. [сиве́ц], бр. сіве́ц;

назва зумовлена сіруватим кольором зрілої трави мички;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сириця

сіроха «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сіве́ц	білоруська
сиве́ц	російська
сі́рий	?
інші	?

сі́рка «хімічний елемент, S; виділення у вухах»

зіставлення із сі́рий (Brückner 487; Schrader Reallexikon II 359; Младенов 626), з свн. hare «терпкий, гіркий» (Mühl.–Endz. III 830) або з дінд. śāráḥ «перістий» (Младенов 626) безпідставні;

зіставляється з лат. serum «сироватка», разом з яким зводиться до іє. *ser- (або *kser-) «текти»;

псл. sěra «жирна густа рідина»;

р. се́ра «сірка; виділення у вухах; [деревна смола]», бр. се́ра «сірка», се́рка «тс.», др. сѣра «сірка, гірська смола, твердий жир», п. siarka «сірка, жирна земляна смола», ч. слц. síra «сірка», вл. syrik, болг. ся́ра, слн. [serec] «сірка», стсл. сѣра «нафта; сірка»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

насі́рчи́ти «окурити сіркою»

сі́ра́ «тс.»

сіркани́чка «сірничниця»

сірка́ч «сірник»

сі́рки «сірники»

сіркови́й

сіркува́ти «обробляти сіркою (бочки)»

сірни́к

сірни́чка «сірник; обгорілий сірник»

сірни́чниця «футляр або підставка для коробки із сірниками»

сірча́ний

сірча́нка «сірчана кислота»

сірча́стий

сірчи́стий

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
се́ра «сірка»	білоруська
ся́ра	болгарська
syrik	верхньолужицька
śāráḥ «перістий»	давньоіндійська
сѣра «сірка, гірська смола, твердий жир»	давньоруська
ser- «текти» (або kser-)	індоєвропейська
serum «сироватка»	латинська
siarka «сірка, жирна земляна смола»	польська
sěra «жирна густа рідина»	праслов’янська
се́ра «сірка; виділення у вухах; [деревна смола]»	російська
hare «терпкий, гіркий»	середньоверхньнімецька
síra «сірка»	словацька
serec «сірка»	словенська
сѣра «нафта; сірка»	старослов’янська
се́рка «тс.»	українська
síra «сірка»	чеська
сі́рий	?

сіроги́ря «іволга, Oriolus galbula L. (O. oriolus)» (орн.)

пояснюється (ВеНЗн 77) як звуконаслідувальне утворення за звучанням співу, що нагадує слова посі́ру, ги́ру;

неясне;

пор. інші назви того самого птаха і́волга, п. wilga, лат. oriolus, що так само тлумачаться (Urania Tierr. V 384) як звуконаслідувальні;

за іншим тлумаченням (Булаховський Вибр. пр. ІІІ 219) перший компонент назви пов’язується з основою прикметника сі́рий;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сірогіря «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
oriolus	латинська
wilga	польська
посі́ру	?
ги́ру	?
інші	?
сі́рий	?

сіро́ма́ «бідняк; бідолаха; (заст.) бездомний неодружений козак Бі; (зб.) біднота»

очевидно, пов’язане із сирота́, псл. sirъ «осиротілий»;

кореневе сі- на місці давнішого си- з’явилось у результаті зближення зі словами сі́рий, сіря́к;

р. [сирома́ха] «сирота», [сирома́] (зб.), болг. сирома́х «бідняк, бідолаха», м. сиромав «сіромаха, бідолаха», схв. сира̏мах «бідняк, бідолаха», слн. siromák «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сиро́ма «тс.»

сирома́нка «осиротіла бідна жінка»

сирома́тя «біднота, сірома»

сирома́ха «тс.»

сирохма́н «сіромаха»

сірома́нець «простий селянин, сіряк»

сірома́нський «бідолашний»

сірома́ха «сірома»

сірома́ша «тс.»

сірома́шний «тс.»

сірома́шня «біднота»

сірома́шшя

сорохма́н «тс.; лобур, горлань»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сирома́х «бідняк, бідолаха»	болгарська
сиромав «сіромаха, бідолаха»	македонська
sirъ «осиротілий»	праслов’янська
сирома́ха «сирота»	російська
мах «бідняк, бідолаха»	сербохорватська
siromák «тс.»	словенська
сирома́ (зб.)	українська
сирота́	?
сі́рий	?
сіря́к	?

сіроти́сий «сіро-коричневий»

складне утворення з основ прикметників сі́рий та [ти́сий] «тисовий, кольору тису (червоного дерева)»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сі́рий «тисовий, кольору тису (червоного дерева)»	?
ти́сий «тисовий, кольору тису (червоного дерева)»	?

ю́нкер «поміщик у Німеччині; (заст.) учень військового училища» (іст.)

запозичене з німецької мови частково за посередництвом російської (у значенні «учень військового училища»);

н. Junker «великий поміщик у Пруссії; панич; (військ.) юнкер (як скорочення від Fahnenjunker)» через свн. junchёrre походить від двн. junchērro (букв.) «молодий пан», складного слова, утвореного з компонентів junc-, пов’язаного з двн. нвн. jung «молодий», i hērro (‹ двн. hē˘rro (‹ hēriro) «пан», нвн. Herr «тс.»), утвореного від hēr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий, із сивим волоссям»), яке споріднене з дангл. hār «сірий; сивий», англ. hoar(y), дісл. hārr «тс.», псл. sěrъ, укр. сі́рий;

р. бр. болг. ю́нкер, п. junkier, ч. слц. junker, вл. júnker (іст.) «юнкер (поміщик у Німеччині)», нл. junkor, схв. jyнкер, слн. júnker «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

юнкерня́ «юнкери (учні військового училища)» (зб.)

ю́нкерство «юнкери (в обох значеннях)» (зб.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
hoar(y)	англійська
ю́нкер	білоруська
ю́нкер	болгарська
júnker «юнкер (поміщик у Німеччині)» (іст.)	верхньолужицька
hār «сірий; сивий»	давньоанглійська
junchērro «молодий пан» (букв.)	давньоверхньонімецька
jung «молодий»	давньоверхньонімецька
hārr «тс.»	давньоісландська
junkor	нижньолужицька
Junker «великий поміщик у Пруссії; панич; (військ.) юнкер (як скорочення від Fahnenjunker)»	німецька
jung «молодий»	нововерхньонімецька
Herr «тс.»	нововерхньонімецька
junkier	польська
sěrъ	праслов’янська
ю́нкер	російська
jyнкер	сербохорватська
junchёrre	середньоверхньнімецька
junker	словацька
júnker «тс.»	словенська
сі́рий	українська
junker	чеська
junc-	?
hēriro «пан»	?
hēr «знатний, високий, чудовий» (первісно «сивий, із сивим волоссям»)	?

ци́ба «довга нога»

можливий зв’язок і з псл. сěръ/сіръ, сіра «ціп» (ЭССЯ 3, 196; Лексіка Палесся ў прасторы і часе, Мінск, 1971, 13);

фонетичні зміни в обох випадках (d- › c-, -i- › -y-) можна пояснити експресивністю утворення;

для п. [cyby] припускався зв’язок з dyby, dybać (SW I 357, 610, 666), пор. і укр. ди́би «ходулі» (тобто «довгі ноги»), циб «вигук на позначення переступання через щось» і диб, диб-диб «вигук, що відображає переступання ніг»;

не зовсім ясне;

бр. цыба́ты «цибатий, довготелесий», п. [сyby] «довгі ноги», [dzyby] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

циб «вигук на позначення переступання через щось»

циба́нь «довгоногий»

ци́батень

ци́ба́ти «широко ступати, стрибати»

циба́тий «тс.»

цибила́нь «тс.»

цибила́тий

ціба́тий «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цыба́ты «цибатий, довготелесий»	білоруська
cyby	польська
сyby «довгі ноги»	польська
сěръ/сіръ	праслов’янська
ди́би «ходулі» (тобто «довгі ноги»)	українська
dzyby «тс.»	українська
сіра «ціп»	?
dybać	?
і	?
циб «вигук на позначення переступання через щось»	?
диб	?
диб-диб «вигук, що відображає переступання ніг»	?

ці́па «курка свійська, Gallus» (орн.)

звуконаслідувальні утворення від вигуку ціп-ціп, що імітує писк курчат і використовується також для підкликання птахів, аналогічні лтс. tib, cib (вигук), ciba «курка», нвн. [zib-zib] «вигук для підкликання свійських птахів»;

р. цып-цы́п, цы́па «курча, курка», бр. ціп-ціп, ці́па «курча», п. [сіра] «курка», сір-сір, слц. сіра «курка», слн. сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

цєп'є́

цєп'я́ «курча»

цє́пати «пищати»

циплєня́

ципля́

ціп'я́ «курча»

ціпа́-ціпа́

ціпа́к «велике курча»

ціпенє́ «тс.»

ці́пі-ці́пі-ціп

ці́пка

ці́пкати

ці́пкіт «писк»

ціпленя́ «курча»

ціпля́ «тс.»

ціпоні́ти

ціпоті́ти

ціпу́-ціпу́ «тс.»

ціпці́п «вигук для підкликання курей та курчат»

ціпча́к «маленька пташка»

ціпча́ти

цьо́пати «тс.»

цюп'є́ «тс.»

цю́пка «тс.»

ця́па «курка»

ця́пати

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ціп-ціп	білоруська
tib	латиська
zib-zib «вигук для підкликання свійських птахів»	нововерхньонімецька
сіра «курка»	польська
цып-цы́п	російська
сіра «курка»	словацька
сíра «жайворонок лучний, Alauda pratensis L.»	словенська
цы́па «курча, курка»	українська
ці́па «курча»	українська
сір-сір	українська
ціп-ціп	?
cib (вигук)	?
ciba «курка»	?

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України