СІН — ЕТИМОЛОГІЯ
сі́но
псл. sěno;
споріднене з лит. šiẽnas «сіно», лтс. sìens, очевидно, також гр. ϰοινά «тс.»;
спроби пов’язання із сі́кти́ через гіпотетичну проміжну форму псл. *sěkno або виведення від сі́яти (Брандт РФВ 24, 150–151) необґрунтовані;
р. м. се́но, бр. се́на, др. сѣно, п. siano, ч. слц. нл. seno, вл. syno, болг. сено́, схв. се̑но, си̏jено, слн. senó, стсл. сѣно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сільни́к
«комора, склад; сінник Нед; матрац, набитий соломою Чаб»
сіна́ж
«приміщення для сіна»
сіни́на
сінни́й
сінни́к
«приміщення для сіна; матрац, набитий сіном»
сіняни́ця
«стодола»
сіня́нка
«приміщення для сіна»
сіня́нки
«драбини для перевезення сіна»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| се́на | білоруська |
| сено́ | болгарська |
| syno | верхньолужицька |
| ϰοινά «тс.» | грецька |
| сѣно | давньоруська |
| sìens | латиська |
| šiẽnas «сіно» | литовська |
| се́но | македонська |
| seno | нижньолужицька |
| siano | польська |
| sěno | праслов’янська |
| *sěkno або виведення від сі́яти | праслов’янська |
| се́но | російська |
| но | сербохорватська |
| seno | словацька |
| senó | словенська |
| сѣно | старослов’янська |
| jено | українська |
| seno | чеська |
| сі́кти́ | ? |
си́ній
псл. sinjь, споріднене зі sьjati «сяяти», sivъ «сивий»;
зіставляється з лит. sóvas «світлої масті», šėˊmas (sė˜mas) «попелястий, сіруватий, синій», дінд. śyāmáḥ «чорний, темний»;
р. си́ний, бр. сі́ні, др. синии, п. siny, ч. слц. sinó, болг. м. син, схв. си̑њū «сіруватий, синій», слн. sínji, стсл. синь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
про́синь
си́на́вий
сине́ць
«синяк»
сини́зна́
си́ник
«глаукома»
(мед.)
сини́ло
«синя фарба; синька»
сини́льний
сини́льниця
«фарбувальниця запасок у синій колір»
сини́ти
си́ні́ти
сині́тка
«вид плахти»
сині́шати
си́нка
«синька для білизни; синя фарба»
синь
си́нька
си́нько
«водяник, синюватий бог річок»
синьота́
«синій колір»
синьо́тка
синьо́ша
(назва блакитно-сірої корови)
синюва́тий
синю́х
«сиворакша, Coracias garrula»
(орн.)
синю́ха
«ціаноз»
(мед.)
синю́шний
синя́ва
«вид риби»
си́нява
«синь; [чорно-синя велика хмара Нед; глибина Нед]»
синя́вець
«голуб’янка, Lycaena Fabr.»
(ент.)
си́ня́вий
синявча́
(назва сірої корови)
синя́к
«синець; [(орн.) голуб-синяк, Columba oenas]»
синяти́на
«синька для білизни»
си́нятина
«синець»
синяти́ти
«синити (білизну)»
синя́тка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сі́ні | білоруська |
| син | болгарська |
| śyāmáḥ «чорний, темний» | давньоіндійська |
| синии | давньоруська |
| sývas «світлої масті» | литовська |
| šėˊmas | литовська |
| sė˜mas | литовська |
| син | македонська |
| siny | польська |
| sinjь | праслов’янська |
| sьjati «сяяти» | праслов’янська |
| sivъ «сивий» | праслов’янська |
| си́ний | російська |
| си̑њū «сіруватий, синій» | сербохорватська |
| siný | словацька |
| sínji | словенська |
| синь | старослов’янська |
| siný | чеська |
сіна́ж «прісний силос із прив’ялених трав»
похідне утворення з новим запозиченим суфіксом -аж- від основи іменника сі́но (див.);
р. сена́ж;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сіна́жний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сена́ж | російська |
| -аж- | ? |
| сі́но | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України