СІВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сі́яти
псл. sěti, sějǫ;
споріднене з лит. sėˊti, sėˊjau «сіяти», лтс. sẽt, sẽju, лат. sero (*‹sisō), sēvī, гот. saian, двн. sāwen, sā(j)en «тс.», сірл. saithe «рій»;
іє. *sē(i)-/sī-;
р. се́ять, бр. се́яць, др. сѣяти, сѣти, п. siać, ч. síti, seji, ст. sieti, sěju, слц. siat’, вл. syć, нл. seś, полаб. sijot, болг. се́я, м. сее, схв. cе̏jати, си̏jати, слн. sejáti, стсл. сѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсім'я́ний
безсім'я́нка
ви́сів
ви́сівки
висівни́й
висівча́ний
висівча́тий
відсі́в
ві́дсівки
відсівни́й
відсі́яти
«загубити»
досі́в
за́сі́в
«посів, лан, обсіменіння»
засіва́льник
«новорічний поздоровник»
засі́ванє
«поля, лани»
за́сівки
«тс.»
засівни́й
засівни́к
«сіяч; [(ент.) ковалик, Agriotes Esch. Ж]»
засі́вок
«поле, лан»
насі́в
на́сівка
«насіння для повторного засіву Ж; підсів, додаткове насіння Куз»
насі́льник
«самець-плідник; насінник; перезрілий овоч»
насіни́на
насіннє́вий
насі́нний
насі́нник
насі́нництво
насі́ння
недо́сі́в
«пропуск у посіві»
недосі́вок
не́сів
«тс.»
о́бсі́в
«обсіювання; пропуск у посіві»
обсі́вне́
«чим обсівають, обсипають»
о́бсівок
«обсіювання, посів»
пере́сі́в
підсі́в
пі́дсівка
«глина з піском Она»
підсівки
«посів на краю поля»
по́сі́в
посіва́льник
«поздоровник з Новим роком»
посіва́ти
«поздоровляти з Новим роком»
посівна́
посівне́
«усяке зерно, що сіється»
посівни́й
припосівни́й
присі́в
при́сі́вок
«присів, посів, урожай; (заст.) надбавка до грошової оплати у вигляді врожаю»
розсі́в
розсіва́льник
ро́зсівка
«розсіююча лінза»
розсійни́к
«пристрій для просіювання»
розсі́янець
«вітрогон, легковажна людина»
розсі́яний
«неуважний»
розсі́яння
«розсіяність»
сів
«посів, сіяння, сходи; [збіжжя О]»
сіва́
«(заст.) частина поля, що засівається одним змахом руки; козуб; торбина, з якої сіють ручним способом»
сіва́к
«сіяч; мішок, з якого сіють збіжжя О»
сіва́лка
сіва́льник
«сіяч»
сіва́нка
«сівалка»
сіва́ти
«засівати»
сіва́ч
сіва́чка
«сіяльниця; [козуб; торбина, з якої сіють; сівалка]»
сівба́
сівбина́
«посіяне зерно; посів»
сівби́ця
«зерно для посіву»
сіве́йка
«сіва»
сі́вень
«вересень»
сіве́ць
«сіяч»
сівки́й
«сипкий; який засіває велику площу»
сівня́
«сіва; сівалка»
сіво́к
«кількість взятого для посіву в руку зерна»
сі́вці
«підставка для сита»
сіє́ць
«сіяч»
сійба́
«сівба; зерно для посіву О»
сійни́й
«посіяний»
сі́йник
«сіяч»
сійни́ця
«мішок, з якого сіють збіжжя»
сі́йці
«підставка для сита»
сі́нка
«цибуля-сіянка Нед; посіяні деревця, посіяний ліс»
сінний
«насінний»
сі́ялка
«сівалка»
сі́яльник
«сіяч»
сі́янець
«саджанець; дрібний дощ; [(бот.) тимофіївка лучна, Phleum pratense L. Mak]»
сіяни́ця
«засіяне поле»
сі́янка
«борошно; сіянець; пора сіяння; цибуля; [посіяні деревця, посіяний ліс Нед; вівсюг, Avenа fatua L.]»
сі́яня
«збіжжя, посів»
сіятя́
«сіяння»
сія́ч
ссі́вки
«висівки, полова»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| се́яць | білоруська |
| се́я | болгарська |
| syć | верхньолужицька |
| saian | готська |
| sāwen | давньоверхньонімецька |
| сѣяти | давньоруська |
| *sē(i)-/sī- | індоєвропейська |
| sero (*‹sisō) | латинська |
| sẽt | латиська |
| sėˊti | литовська |
| сее | македонська |
| seś | нижньолужицька |
| sijot | полабська |
| siać | польська |
| sěti | праслов’янська |
| се́ять | російська |
| jати | сербохорватська |
| saithe «рій» | середньоірландська |
| siat' | словацька |
| sejáti | словенська |
| сѣти | старослов’янська |
| сѣти | українська |
| jати | українська |
| síti | чеська |
| seji | чеська |
| sějǫ | ? |
| sėˊjau «сіяти» | ? |
| sẽju | ? |
| sēvī | ? |
| sā(j)en «тс.» | ? |
| sieti | ? |
| sěju | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України