СЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ся́яти
псл. sijati;
споріднене з гот. skeinan «світити, сяяти, блищати», дісл. skīna, дангл. scīnan, англ. shine, двн. днн. skīnan, нвн. scheinen «тс.», гр. σϰιά «тінь», алб. hije, тох. В. skiyo «тс.», дінд. chāyā́ «блиск; тінь», перс. sāya «тінь, захист», іє. *sk῀ī-/sk῀āi-/sk῀ǝi- «сяяти, мигтіти; тінь»;
р. сия́ть, бр. ззяць, др. сияти, болг. сия́я, м. сjае, схв. сѝjати, сjа̏ти, слн. sijáti, стсл. сиати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
осява́ти
ося́йни́й
сия́ти
«сяяти»
сія́ти
сния́ти
«тс.»
сся́ти
ся́єво
ся́йво
сяйли́вий
ся́йний
сяйну́ти
ся́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hije | албанська |
| shine | англійська |
| ззяць | білоруська |
| сия́я | болгарська |
| skeinan «світити, сяяти, блищати» | готська |
| σϰιά «тінь» | грецька |
| scīnan | давньоанглійська |
| skīnan | давньоверхньонімецька |
| chāyā́ «блиск; тінь» | давньоіндійська |
| skīna | давньоісландська |
| skīnan | давньонижньонімецька |
| сияти | давньоруська |
| *sk῀ī-/sk῀āi-/sk῀ǝi- «сяяти, мигтіти; тінь» | індоєвропейська |
| сjае | македонська |
| scheinen «тс.» | нововерхньонімецька |
| sāya «тінь, захист» | перська |
| sijati | праслов’янська |
| сия́ть | російська |
| сѝjати | сербохорватська |
| sijáti | словенська |
| сиати | старослов’янська |
| ти | українська |
| skiyo «тс.» | ? |
| skiyo «тс.» | ? |
село́
псл. sedlo, пов’язане із *sěděti «сидіти»;
ця лексична основа змішалася з основою псл. selo «рілля», спорідненою з лит. salá «острів», сх.-лтс. sola, лат. solum «ґрунт», двн. sal «будинок, житло», лангобардським sala «двір, будинок»;
пор. др. село «поле», ч. selo «рілля», слн. sélo «ґрунт», стсл. село «поле, земля», п. sioło замість закономірного siodło;
р. село́, бр. сяло́, др. село, п. sioło, siedlić «селити», ч. selo «село; рілля», sídlo «місцеперебування», sedlák «заможний селянин», слц. sedliak «тс.», нл. sedło «житло», болг. се́ло́, м. село, схв. сèло, слн. sêlo, стсл. село «населене місце, двори, будівлі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виселе́нець
ви́селок
ви́сілок
заселе́нниця
«жителька»
засе́лище
«заселене місце»
заселлє
за́селок
«тс.»
засі́лля
«тс. Пі; виселок»
насе́лення
осел
«зал»
оселе́нець
«поселенець»
осе́лець
«тс.»
осе́лица
«садиба»
осе́лище
«місце поселення»
осе́лок
«оселя»
осе́ля
оселяни́н
«поселенець»
переселе́нець
пересе́лець
переселя́нин
поселе́нець
посе́лення
посе́лок
посельча́нин
«односельчанин»
поселю́х
«бездомний»
поселя́ни́н
посі́лля
«садиба»
присе́лок
присі́лок
присі́льний
«сусідній»
сели́на
(зменш.)
сели́сько
(збільш.)
сели́тва
«основа, фундамент»
сели́ти
сели́тьба
«селище, садиба, будинок»
селища́нин
се́ли́ще
«поселення; місце, де було село»
селі́нє
«поселення, земля»
село́вич
«сільський мешканець»
се́льбище
«поселення»
(заст.)
селю́к
селю́х
селю́цтво
селюча́
«сільська дитина»
селяни́н
селяни́ця
«селянка»
селя́нство
селя́нський
селя́чка
«поселення, село»
сільськи́й
сільча́к
«житель села»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сяло́ | білоруська |
| се́ло́ | болгарська |
| sal «будинок, житло» | давньоверхньонімецька |
| село «поле» | давньоруська |
| село | давньоруська |
| solum «ґрунт» | латинська |
| salà «острів» | литовська |
| село | македонська |
| sedło «житло» | нижньолужицька |
| sioło | польська |
| siodło | польська |
| sioło «селити» | польська |
| siedlić «селити» | польська |
| sedlo | праслов’янська |
| *sěděti «сидіти» | праслов’янська |
| selo «рілля» | праслов’янська |
| село́ | російська |
| сèло | сербохорватська |
| sedliak «тс.» | словацька |
| sélo «ґрунт» | словенська |
| sêlo | словенська |
| село «поле, земля» | старослов’янська |
| село «населене місце, двори, будівлі» | старослов’янська |
| selo «рілля» | чеська |
| selo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sídlo «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sedlák «село; рілля»«місцеперебування»«заможний селянин» | чеська |
| sola | ? |
| sala «двір, будинок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України