СУЧКА — ЕТИМОЛОГІЯ
су́ка «самиця собаки; [велика заскочка, якою закріплюється триб у ткацькому верстаті Ме]»
псл. [suka];
очевидно, споріднене з лит. šuõ (род. в. šuñs) «собака», лтс. suns, прус. sunis, дінд. śúvā (śvā, род. в. śunaḥ), ав. spā (род. в. sunō), вірм. šun, гр. ϰύων (род. в. ϰυνός), лат. canis, гот. hunds, тох. ku, хет. ієрогліфічним šuvana- «тс.»;
недостатньо обґрунтовані реконструкції псл. sǫka (Petersson AfSlPh 36, 139–140), *pk῀euka із зближенням з дінд. paśukā «дрібна худоба» (Osthof Parerga I 199, 256–257), як і виведення від вигуку для підкликання собак tsu-tsu (Machek ESJČ 592);
р. бр. су́ка, др. сука, п. ч. діал. слц. suka, [каш. sёka], полаб. saō˘ko «шлюха»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пересу́чий
(лайл.)
суча́к
«щеня»
су́чий
су́чище
су́чка
«сука, молода сука; [частина ткацького верстата]»
су́ччин
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spā (род. в. sunō) | авестійська |
| су́ка | білоруська |
| šun | вірменська |
| hunds | готська |
| ϰύων (род. в. ϰυνός) | грецька |
| śúvā (śvā, род. в. śunaḥ) | давньоіндійська |
| paśukā «дрібна худоба» | давньоіндійська |
| сука | давньоруська |
| canis | латинська |
| suns | латиська |
| šuõ «собака» (род. в. šuñs) | литовська |
| saō˘ko «шлюха» | полабська |
| suka | польська |
| suka | праслов’янська |
| sǫka | праслов’янська |
| sunis | прусська |
| су́ка | російська |
| suka | словацька |
| šuvana- «тс.» | хетська |
| suka | чеська |
| ku | ? |
| *pk῀euka | ? |
| suka | ? |
| sёka | ? |
сук
псл. sǫkъ «сук, гілка», очевидно, пов’язане з формою без назалізації soxa «соха»;
споріднене з лит. at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка», дінд. śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл», кімр. cainc «сук» (‹*k῀ankī), ірл. géc «гілка, сук», дісл. hār «кілок, кочет» (‹*hanha-), hǣll «кіл» (‹*hanhila);
р. бр. сук, п. sęk, ч. слц. вл. нл. suk, болг. сък, м. сак, схв. су̑к, слн. [sọ̑k], стсл. сѫкъ «тріска, сучок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зсукува́тіти
«стати сучкуватим»
підсу́ччя
«шворка, до якої прив’язаний поплавок ([су́чка]) до якоря човна»
сука́тий
сука́ч
«сукувата палка»
суко́ва́тий
«сукуватий»
суко́вий
«з гілок»
сукува́тий
су́ча́
«гілки хвойних дерев, з яких городять тини»
(зб.)
суче́чкова́тий
«сукуватий»
сучи́стий
«тс.»
сучкува́тий
сучо́к
су́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сук | білоруська |
| сък | болгарська |
| suk | верхньолужицька |
| śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл» | давньоіндійська |
| hār «кілок, кочет» (‹*hanha-) | давньоісландська |
| géc «гілка, сук» | ірландська |
| cainc «сук» (‹*k῀ankī) | кімрська |
| at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка» | литовська |
| сак | македонська |
| suk | нижньолужицька |
| sęk | польська |
| sǫkъ «сук, гілка» | праслов’янська |
| сук | російська |
| к | сербохорватська |
| suk | словацька |
| sọ̑k | словенська |
| сѫкъ «тріска, сучок» | старослов’янська |
| suk | чеська |
| soxa «соха» | ? |
| hǣll «кіл» (‹*hanhila) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України