СУЧАСНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період»
псл. čаsъ (‹ *kēs-);
споріднене з прус. kīsman, зн. в. одн. (‹*kēsman) «час; хвилина», алб. kohε (‹*kēsā) «час; погода» (Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279);
припускалися первісні значення псл. саsъ «нарізка» (Jakobson Sc.-Sl. IV 286–307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Этимология 1966, 231);
пов’язувалося із псл. čajati, укр. ча́яти (Sławski I 113–114; Zubató AfSlPh 16, 385–386);
зближувалося також із схв. ка̏сати «бігти клусом», н. hasten «квапитися», Hast «поспіх, квапливість» (Machek ESJČ 95; ZfSlPh 18, 22), з ча́яти, чека́ти (Brückner 73), з чеса́ти (Варбот Этимология 1965, 136);
р. час «година», бр. час «час», др. часъ «час; година», п. czas «час», ч. слц. čas «час; погода», вл. čas «час», нл. сas, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. ча̏с «година; мить, хвилина», слн. čàs «час, пора; період, епоха», стсл. часъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вчас
«відпочинок, перепочинок»
ви́вчасуватися
«відпочити, заспокоїтися»
відча́са
«ранній сорт яблук»
вчас
(у вислові са́ме вчас «вчасно, якраз»)
доча́сний
доча́сно
дочасо́вий
«тимчасовий; до певного часу»
завча́сний
завча́сно
завча́су́
зача́с
«завчасно»
зачасу́
«завчасно»
нача́с
«на короткий час»
начасо́к
начасо́чок
«тс.»
невча́с
«невчасно»
невча́сний
невча́сно
осуча́снити
передвча́сний
передча́сний
передча́сно
перечасува́ти
«перечекати»
пі́дчас
«протягом»
підча́сок
«помічник вартового»
почасови́й
совча́сний
«одночасний»
спочасо́вий
«сучасник»
суча́сне
суча́сний
суча́сник
суча́сність
уча́сне
«вчасно»
уча́сний
(вча́сний)
уча́сно
(вча́сно)
часа́ми
«іноді»
часи́на
часи́нка
ча́сни́й
«вчасний»
часо́ви́й
часови́на
часови́ця
«менструація»
часо́вість
«часове значення»
(лінгв.)
часовни́к
«хронометр»
ча́сом
часо́чком
«тс.»
часува́ти
«агонізувати»
часу́нка
«корова, що вчасно спарувалася з бугаєм»
часъ
чєсни́й
«своєчасний; минущий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kohε «час; погода» (‹*kēsā)(Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279) | албанська |
| час «час» | білоруська |
| час «година» | болгарська |
| čas «час» | верхньолужицька |
| часъ «час; година» | давньоруська |
| час «година; мить; пора, час» | македонська |
| сas | нижньолужицька |
| hasten «квапитися» | німецька |
| czas «час» | польська |
| čаsъ (‹ *kēs-) | праслов’янська |
| саsъ «нарізка» | праслов’янська |
| čajati | праслов’янська |
| kīsman | прусська |
| час «година» | російська |
| ка̏сати «бігти клусом» | сербохорватська |
| с «година; мить, хвилина» | сербохорватська |
| čas «час; погода» | словацька |
| čàs «час, пора; період, епоха» | словенська |
| часъ | старослов’янська |
| ча́яти | українська |
| čas «час; погода» | чеська |
| або «удар (періодично повторюваний сигнал)» | ? |
| Hast «поспіх, квапливість» | ? |
| ча́яти | ? |
| чека́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України