СУФІКСАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з латинської мови;

лат. suffīxum «прикріплене» є дієприкметником с. р. від suffīgere «прикріплювати, прибивати», що складається з префікса sub- «під-» (suf-) і дієслова fīgere «укріплювати; забивати», спорідненого з дангл. dīc «гребля, загата; канава, рів», дісл. dīki «тс.», лит. díegti «колоти», dógti «проростати, сходити», лтс. dógt «тс.»;

р. су́ффикс, бр. су́фікс, п. вл. sufiks, ч. слц. sufix, болг. су́фи́кс, м. суфикс, схв. су̀фикс, слн. sufíks;

складне утворення з основ іменника вода́ і дієслова ли́ти;

вільний переклад наукового латинського терміна Aquarius (сузір’я Зодіака), букв. «водник»;

пор. суфіксальні форми п. Wodnik, ч. Vodnář, слц. Vodnár «Водолій», так само скальковані з латинського терміна;

р. болг. Водоле́й, бр. Вадале́й, п. рідк. Wodolej;