СУРОВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. surovъ «сирий, сировий», пов’язане чергуванням голосних з syrъ «сирий», укр. сири́й;

пов’язання з sěverъ «північ» (Būga RR I 334) є помилковим;

р. суро́вый «суровий» (про прядиво, полотно), бр. суравы́ «суровий (про нитки), [сирий]», [су́ровый] «мокруватий; сирий, недоварений; суровий (про мотузку)», др. суровыи «сирий; свіжий, зелений; неварений», п. вл. surowy «сирий; суровий (про полотно); сировий, необроблений», ч. слц. surovó «сирий, необроблений, неочищений», нл. surowy «сирий, необроблений, невибілений, суровий», болг. суро́в «сирий», м. суров «сирий, необроблений», слн. surа̏v «сирий, недоварений; необроблений», стсл. соуровъ «сирий; свіжий, зелений; недоварений»;

пор. аналогічний розвиток значень в лат. crūdūs «сирий, необроблений» і «грубий, суворий»;

псл. surovъ «грубий, суворий» (про людину), що є результатом видозміни значення «сировий, грубий» (про тканину, нитки тощо);

р. суро́вый «суворий», бр. суро́вы «тс.», др. суровыи «дикий, жорстокий», п. surowy «суворий», ч. слц. surový «жорстокий, грубий», вл. surowy «суворий, жорстокий», нл. surowy «суворий, грубий, жорстокий, лютий, сердитий», болг. суро́в «суворий», м. суров «суворий, жорстокий», схв. су̏ров «суворий, грубий», слн. surа̏v «суворий, дикий, грубий», стсл. соуровъ «суворий, жорстокий»;

неясне;

може бути зіставлене з [верий] «вигнутий, скручений» (пор. [уве́рий] «кривий, упертий»), сва́ра, свари́тися, [во́ркати] «бурчати»;

значення «суворий» розвинулось, очевидно, пізніше в результаті зближення з фонетично подібним суро́вий;

р. [суво́рый] «суворий; сердитий; бридкий, рябий, віспуватий», [суворь] «міцне місце в дереві, на суку», бр. [суво́ріна] «уперта людина; дерен, піднятий сохою»;

похідне утворення від суро́вий (‹ др. суровыи «сирий, неварений»);

пор. інші назви цього гриба: [сирюшка, сирої́дка, сирої́жка, сирової́дка], р. [сурове́жка] «гриб сироїжка», сырое́жка «тс.»;

назви грибів зумовлені тим, що їх їдять сирими;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з суро́вий і, далі, з сири́й «мокрий, вологий» (пор. бр. [су́ровый] «мокруватий»);

пор. [вільга] «іволга», п. wilga «тс.», яке Брюкнер (Brückner 621; KZ 46, 199) пов’язує з п. wilgoć «сирість, вогкість», оскільки іволга провіщає дощ;

пор. також [волові́га] «іволга», можливо, пов’язане з воло́га, воло́гий;