СУРОВ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. surovъ «сирий, сировий», пов’язане чергуванням голосних з syrъ «сирий», укр. сири́й;

пов’язання з sěverъ «північ» (Būga RR I 334) є помилковим;

р. суро́вый «суровий» (про прядиво, полотно), бр. суравы́ «суровий (про нитки), [сирий]», [су́ровый] «мокруватий; сирий, недоварений; суровий (про мотузку)», др. суровыи «сирий; свіжий, зелений; неварений», п. вл. surowy «сирий; суровий (про полотно); сировий, необроблений», ч. слц. surovó «сирий, необроблений, неочищений», нл. surowy «сирий, необроблений, невибілений, суровий», болг. суро́в «сирий», м. суров «сирий, необроблений», слн. surа̏v «сирий, недоварений; необроблений», стсл. соуровъ «сирий; свіжий, зелений; недоварений»;

псл. surovъ «грубий, суворий» (про людину), що є результатом видозміни значення «сировий, грубий» (про тканину, нитки тощо);

пор. аналогічний розвиток значень в лат. crūdūs «сирий, необроблений» і «грубий, суворий»;

р. суро́вый «суворий», бр. суро́вы «тс.», др. суровыи «дикий, жорстокий», п. surowy «суворий», ч. слц. surový «жорстокий, грубий», вл. surowy «суворий, жорстокий», нл. surowy «суворий, грубий, жорстокий, лютий, сердитий», болг. суро́в «суворий», м. суров «суворий, жорстокий», схв. су̏ров «суворий, грубий», слн. surа̏v «суворий, дикий, грубий», стсл. соуровъ «суворий, жорстокий»;