СУРДИНИ — ЕТИМОЛОГІЯ

сурди́на «пристрій для приглушення звуку в музичних інструментах» (муз.)

запозичення з французької (та італійської) мови;
фр. sourdine «сурдина» походить від іт. sordina (sordino) «тс.», утвореного від sordo «глухий, приглушений», що зводиться до лат. surdus «глухий, який глухо звучить», пов’язаного з susurrus «гудіння; шепіт», спорідненим з дінд. svárati «звучить», гр. ὕρον (з *σύρον) «вулик, рій, натовп», двн. swarm «рій», нвн. surren «гудіти», псл. svirati «свистіти», укр. свирі́ль;
р. болг. сурди́на, бр. сурдзі́на, п. surdyna, ч. sordina, слц. sordíno, м. сурдина, схв. су̀рдина, сордина, слн. sordína, sordíno;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сорди́на
сурди́нка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сурдзі́на білоруська
сурди́на болгарська
ὕρον «вулик, рій, натовп» (з *σύρον) грецька
swarm «рій» давньоверхньонімецька
svárati «звучить» давньоіндійська
sordina «тс.» (sordino) італійська
surdus «глухий, який глухо звучить» латинська
сурдина македонська
surren «гудіти» нововерхньонімецька
surdyna польська
svirati «свистіти» праслов’янська
сурди́на російська
су̀рдина сербохорватська
sordíno словацька
sordína словенська
sordíno словенська
свирі́ль українська
сордина українська
sourdine «сурдина» французька
sordina чеська
sordo «глухий, приглушений» ?
susurrus «гудіння; шепіт» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України