СУПЛІКА — ЕТИМОЛОГІЯ
су́плі́ка «писане прохання або скарга»
запозичення з польської мови;
п. ст. suplika, як і ч. слц. suplika «тс.», схв. супликант «прохач», утворено від лат. supplico, -āre «уклінно просити, благати», що походить від supplex, род. supplicis «благаючий», яке постало з *sub-placos «заспокоюючий», утвореного від sub- «під» і placāre (‹ plācāre) «вирівнювати; заспокоювати», спорідненого з гр. πλάξ, род. в. πλαϰός «плоскість, рівнина», тох. В plāki «згода», дісл. flaga «шар землі», псл. ploskъ «плоский»;
бр. [су́пліка] «прохання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
супліка́тор
«той, хто подає супліку»
суплікува́ти
«просити або скаржитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́пліка «прохання» | білоруська |
| πλάξ | грецька |
| flaga «шар землі» | давньоісландська |
| supplico | латинська |
| suplika | польська |
| ploskъ «плоский» | праслов’янська |
| супликант «прохач» | сербохорватська |
| suplika «тс.» | словацька |
| suplika «тс.» | чеська |
| suplika | ? |
| -āre «уклінно просити, благати» | ? |
| supplicis «благаючий» | ? |
| *sub-placos «заспокоюючий» | ? |
| sub- «під» | ? |
| plācāre «вирівнювати; заспокоювати» | ? |
| πλαϰός «плоскість, рівнина» | ? |
| πλαϰός «плоскість, рівнина» | ? |
| plāki «згода» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України