СУМЛІННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
сумлі́ння «совість; [сумнів Нед]»
результат видозміни др. сумьнѣниi «сумнів, вагання» (сумьнѣтисѧ «сумніватися, вагатися»), обумовленої деетимологізацією слова, пор. [сумлі́тися] «перебувати в тяжкому сумніві» Нед, р. [сумле́нье] «сумнів», [сумлева́ться] «сумніватися», бр. [сумля́цца], схв. су́мљати се «тс.»;
бр. сумле́нне «совість, сумління», [сумне́нне], п. [sumlenie, sumnienie], sumienie «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсумлі́нник
«несумлінний чоловік»
сумі́ння
«тс.»
сумлі́нний
сумні́ння
«сумління»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сумля́цца | білоруська |
| сумле́нне «совість, сумління» | білоруська |
| сумьнѣниi «сумнів, вагання» (сумьнѣтисѧ «сумніватися, вагатися») | давньоруська |
| sumlenie «тс.» | польська |
| sumnienie «тс.» | польська |
| sumienie «тс.» | польська |
| сумле́нье «сумнів» | російська |
| су́мљати се «тс.» | сербохорватська |
| сумне́нне | українська |
| сумлі́тися «перебувати в тяжкому сумніві» | ? |
| сумлева́ться «сумніватися» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України