СУМЛИВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
сум
пов’язане з су́мнів;
р. [сумова́ть] «думати, гадати», бр. сум «сум, нудьга, туга, журба; [сумнів]», п. sum «сум» (з укр.), болг. [су́муя] «згадую, поминаю, пригадую», слн. súm «підозра», sumlja «тс., припущення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засумі́ти
по́су́мний
«трохи сумний»
сума́
«туга, страх і сум разом»
суме́н
«сумний»
суме́нний
(у сполуці [сум суме́нний] «великий сум»)
сумі́ти
«сумніти»
сумли́вий
су́мни́й
сумні́ти
сумно́та
«страх, туга і нудьга разом»
сумнува́тий
сумова́тий
«сумовитий»
сумови́тий
сумота́
«сум»
сумува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сум «сум, нудьга, туга, журба; [сумнів]» | білоруська |
| су́муя «згадую, поминаю, пригадую» | болгарська |
| sum «сум» (з укр.) | польська |
| сумова́ть «думати, гадати» | російська |
| súm «підозра»«тс., припущення» | словенська |
| sumlja «підозра»«тс., припущення» | словенська |
| су́мнів | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України