СУКОВАТЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
сук
псл. sǫkъ «сук, гілка», очевидно, пов’язане з формою без назалізації soxa «соха»;
споріднене з лит. at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка», дінд. śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл», кімр. cainc «сук» (‹*k῀ankī), ірл. géc «гілка, сук», дісл. hār «кілок, кочет» (‹*hanha-), hǣll «кіл» (‹*hanhila);
р. бр. сук, п. sęk, ч. слц. вл. нл. suk, болг. сък, м. сак, схв. су̑к, слн. [sọ̑k], стсл. сѫкъ «тріска, сучок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зсукува́тіти
«стати сучкуватим»
підсу́ччя
«шворка, до якої прив’язаний поплавок ([су́чка]) до якоря човна»
сука́тий
сука́ч
«сукувата палка»
суко́ва́тий
«сукуватий»
суко́вий
«з гілок»
сукува́тий
су́ча́
«гілки хвойних дерев, з яких городять тини»
(зб.)
суче́чкова́тий
«сукуватий»
сучи́стий
«тс.»
сучкува́тий
сучо́к
су́ччя
(зб.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сук | білоруська |
сък | болгарська |
suk | верхньолужицька |
śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл» | давньоіндійська |
hār «кілок, кочет» (‹*hanha-) | давньоісландська |
géc «гілка, сук» | ірландська |
cainc «сук» (‹*k῀ankī) | кімрська |
at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка» | литовська |
сак | македонська |
suk | нижньолужицька |
sęk | польська |
sǫkъ «сук, гілка» | праслов’янська |
сук | російська |
к | сербохорватська |
suk | словацька |
sọ̑k | словенська |
сѫкъ «тріска, сучок» | старослов’янська |
suk | чеська |
soxa «соха» | ? |
hǣll «кіл» (‹*hanhila) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України