СУБІТКОВА — ЕТИМОЛОГІЯ

субо́та

слово у звуковій формі субота (сл. sǫbota) здебільшого розглядається як запозичення із середньогрецької мови (Фасмер ГСЭ 196; ИОРЯС 11/2, 388; 12/2, 280; Соболевский Заимствованные слова в русском языке 14; Durnovo RÉS 6/1–2, 108; Младенов 626; Hujer LF 35, 221–222; Kiparsky GLG 130, 131; Schwarz AfSlPh 41, 124–125) або з балкансько-латинської (Skok III 299; RÉS 5, 19);
сгр. *σάμβατον (мн. σάμβατα), балкансько-лат. *sambata (пор. рум. sâmbătă) зводяться до гр. σάββατον «субота», мн. σάββατα, що походить, очевидно, від арам. šabbǝtā або гебр. šabbā́ṯ «відпочинок, спокій; свято, вихідний день», пов’язаного з šābáṯ «відпочивав, перебував у спокої; переставав щось робити; зупинився»;
звукова форма собота (sobota) виводиться (Melich Jagić-Festschr. 213–214; Преобр. II 412; Фасмер III 792; Holub–Lyer 444–445; Schuster-Šewc 1131), з огляду на початковий паннонський регіон поширення, від слат. sabbata (с. р., мн.), sabbatum (с. р., одн.) «субота» (пор. іт. ст. sabbato), що походить від гр. σάββατον «тс.»;
менш переконлива спроба пояснити форму собота як результат контамінації слів сѫбота і незасвідченого *совота, утвореного на основі гр. (кн.) σάββατον (Фасмер ГСЭ 196);
р. суббо́та, бр. субо́та, др. субота, собота, п. ч. слц. вл. нл. sobota, полаб. sübötă, болг. съ́бота, м. сабота, [съ́мбута], схв. су̀бота, слн. sobóta, стсл. с@бота, собота;
Фонетичні та словотвірні варіанти

посуботі́ти «початися суботі»
собі́тка «вогнище на Купала»
собі́тний «суботній»
субі́тка «(заст.) суботні вечорниці; (заст., розм.) щосуботнє покарання учнів»
субітко́ве «щосуботнє покарання учнів»
субітко́вий
субітнє
субі́тний
субі́тник «караний по суботах; поминальна книга»
субі́тній
субо́тішний «тс.»
суботкове «тс.»
субо́тник
субо́тній
суботова́нє «святкування суботи»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
šabbǝtā арамейська
субо́та білоруська
съ́бота болгарська
sobota верхньолужицька
šabbā́ṯ «відпочинок, спокій; свято, вихідний день» гебрайська
σάββατον «субота» грецька
σάββατον «тс.» грецька
субота давньоруська
сабота македонська
sobota нижньолужицька
sübötă полабська
sobota польська
суббо́та російська
су̀бота сербохорватська
*σάμβατον (мн. σάμβατα) середньогрецька
sabbata (с. р., мн.) середньолатинська
sobota словацька
sobóta словенська
с@бота старослов’янська
собота українська
съ́мбута українська
собота українська
sobota чеська
субота (сл. sǫbota)(Фасмер ГСЭ 196; ИОРЯС 11/2, 388; 12/2, 280; Соболевский Заимствованные слова в русском языке 14; Durnovo RÉS 6/1--2, 108; Младенов 626; Hujer LF 35, 221--222; Kiparsky GLG 130, 131; Schwarz AfSlPh 41, 124--125)(Skok III 299; RÉS 5, 19) ?
*sambata (пор. рум. sâmbătă) ?
σάββατα ?
šābáṯ «відпочивав, перебував у спокої; переставав щось робити; зупинився» ?
собота (sobota)(Melich Jagić-Festschr. 213--214; Преобр. II 412; Фасмер III 792; Holub--Lyer 444--445; Schuster-Šewc 1131) ?
собота ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України