СТІК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
текти́
псл. *tekti «текти», споріднене з лит. tekėˊti «текти, бігти», tėkmė˜ «течія, потік», ìš-taka «витік», лтс. tecēt «текти, бігти», дінд. tákti, tákati «поспішає», taktáḥ «який поспішає», ав. tačaiti «біжить, тече», taxti- «витікання», ірл. techim «тікаю, біжу», алб. ndjek «переслідую, жену», гот. þius «слуга», тох. B cake «річка»;
іє. *tek- «бігти»;
р. течь, бр. цячы́, др. тєчи, п. ciec, ч. téci, слц. tiect’, вл. ćec, нл. śac, полаб. tiče, болг. тека́, м. тече, схв. тѐћи, слн. têči, стсл. тешти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́тік
витіка́ти
ві́дтік
затіка́ти
за́тіч
«хвороба горла»
за́то́ка
«бухта; [слизький схил, куди сповзають сани]»
за́токи
«убік, на слизький схил»
затоко́во
«затокоподібно»
зато́чина
«річкова затока»
на́тік
не́теч
«стояча вода»
нете́ча
«стояча вода; [болото; негода Бі]»
нете́чина
«тс.»
о́бтік
«острів, невелика частина землі, тимчасово оточена водою»
обтіка́ти
обтічни́й
обті́чник
(тех.)
оті́к
«гній (з нариву)»
ото́ка
«жир на свинячих кишках»
ото́чини
«тс.»
па́тьо́к
переті́к
перетіка́ти
пере́тічок
«струмок, потік»
перето́ка
«протока»
переточка
«протока, яка влітку висихає»
підте́клий
підтіка́ти
підтьо́к
поті́к
пото́чи́на
«струмок; видолинок»
пото́чний
потьо́к
потьо́к
прито́к
прито́ка
проті́к
протіка́ти
проті́чний
проті́чок
«струмочок»
прото́к
«протік»
прото́ка
прото́чина
прото́чний
ро́зтич
«роздріб»
ро́зтік
«місце роздвоєння основного русла річки; [острів серед річки; канавка, стік для нечистот Нед]»
розтіка́тися
ро́зтіч
«тс.»
ро́зті́чка
«невелика поперечна долина»
розто́ка
розто́ком
«униз нарізно»
розто́чина
«тс.»
розточи́стий
«віялоподібно розширений»
розто́чний
«зайвий; багатий»
(розто́шний)] Нед
розто́ччя
«водорозділ»
сте́клий
стік
стіка́ти
стічни́й
сті́чно
«спритно»
сток
«витік, гирло річки; потік, течія»
сто́ко́ви́й
«стічний СУМ, Куз; [східний Нед]»
стоко́вище
«басейн річки»
текли́на
«рідина»
текли́ця
«зарослий ручай, дуже малий ручай»
те́княва
«теча»
теку́чий
теку́чка
«дрібні, повсякденні справи; [нафта, гас Шейк]»
теч
«теча; рідина»
те́ча
те́чва
«течія»
течея́
«потік»
течи́
«текти»
те́чиво
«рідина»
течі́й
«струмок»
течія́
течки́й
тє́чки
«рукава коло коша в млині, якими іде мука»
тіч
«теча Нед; відстань між цівками (у млині)»
у́ті́к
«гній у нариві Нед; сукровиця»
уто́к
«удар, наступ, атака»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| tačaiti «біжить, тече» | авестійська |
| taxti- «витікання» | авестійська |
| ndjek «переслідую, жену» | албанська |
| цячы́ | білоруська |
| тека́ | болгарська |
| ćec | верхньолужицька |
| þius «слуга» | готська |
| tákti | давньоіндійська |
| tákati «поспішає» | давньоіндійська |
| taktáḥ «який поспішає» | давньоіндійська |
| тєчи | давньоруська |
| *tek- «бігти» | індоєвропейська |
| techim «тікаю, біжу» | ірландська |
| tecēt «текти, бігти» | латиська |
| tekėˊti «текти, бігти» | литовська |
| tėkmė˜ «течія, потік» | литовська |
| ìš-taka «витік» | литовська |
| тече | македонська |
| śac | нижньолужицька |
| tiče | полабська |
| ciec | польська |
| *tekti «текти» | праслов’янська |
| течь | російська |
| тѐћи | сербохорватська |
| tiect' | словацька |
| têči | словенська |
| тешти | старослов’янська |
| téci | чеська |
| B cake «річка» | ? |
сто́ком «спритно»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з приточи́ти, сточи́ти «з’єднати, прилучити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
приті́чний
«сприятливий, зручний»
прито́шний
«зручний; який личить»
сті́чно
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| приточи́ти | українська |
| сточи́ти «з’єднати, прилучити» | українська |
скло
лит. stìklas «скло, склянка», лтс. stikls «скло», а також прус. sticlo «скло» є, очевидно, запозиченнями зі слов’янських мов або свідченнями того, що запозичення з готської мови відбулось ще у балтослов’янський період перед початком нової ери;
думка про давню спорідненість слов’янських і германських слів (Младенов 615) мало переконлива;
зіставляється з дісл. stikill «вістря (зокрема гострий кінець рога для пиття)», двн. stichil «колючка», stechal «крутий, обривистий»;
гот. stikls «келих», споріднене з двн. stechal «тс.», задовільної етимології не має;
псл. stьklo;
запозичення з готської мови;
р. стекло́, бр. шкло́, др. стькло, п. szkło, ч. sklo, ст. stklo, слц. sklo, вл. нл. škla «миска», вл. škleńca «шибка», нл. šklanica «тс.», болг. стъкло́, цкло, м. стакло, схв. ста̀кло, скло̏, цкло̏, слн. stêklo, стсл. стькло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́склений
засклі́лий
заскляні́лий
оскляні́ти
оскля́ти
«перетворювати в скло (пісок)»
підскля́нник
ске́льце
скле́ний
«полив’яний»
скли́во
«емаль, полива, глазур»
скли́стий
скли́ти
«вставляти скло; [покривати поливою]»
скли́ця
«тс.»
склівочка
«склянка»
склі́ти
склі́тися
«блищати»
склува́тий
скляни́й
скляни́ця
скляни́чина
«осколки скла»
скля́нка
«стакан; [обломок скла Бі]»
склянни́ця
«велика склянка або пляшка»
склянчи́на
«склянка, стакан; скляне намисто»
скляр
скляре́нко
«син скляра»
скляри́ха
склярі́вна
«дочка скляра»
скля́рка
«скляриха»
скля́рство
склярува́ти
склярчу́к
«помічник скляра»
скля́чий
«блискучий, як скло»
шке́льце
шкла́вий
«склуватий»
шкли́во
шкли́ти
«тс.»
шкли́тися
«тс.»
шкло
шклови́на
«шкляний предмет»
шкля́ни́й
шклянистий
«склоподібний»
шкляни́ця
«тс.»
шкля́нка
шкляр
шкляре́нко
шкляри́ха
шклярі́вна
шкля́рка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шкло́ | білоруська |
| стъкло́ | болгарська |
| škla «миска» | верхньолужицька |
| škleńca «шибка» | верхньолужицька |
| stikls «келих» | готська |
| stichil «колючка» | давньоверхньонімецька |
| stechal «тс.» | давньоверхньонімецька |
| stikill «вістря (зокрема гострий кінець рога для пиття)» | давньоісландська |
| стькло | давньоруська |
| stikls «скло» | латиська |
| stìklas «скло, склянка» | литовська |
| стакло | македонська |
| škla «миска» | нижньолужицька |
| šklanica «тс.» | нижньолужицька |
| szkło | польська |
| stьklo | праслов’янська |
| sticlo «скло» | прусська |
| стекло́ | російська |
| ста̀кло | сербохорватська |
| sklo | словацька |
| stêklo | словенська |
| стькло | старослов’янська |
| цкло | українська |
| скло̏ | українська |
| цкло̏ | українська |
| sklo | чеська |
| stechal «крутий, обривистий» | ? |
| stklo | ? |
стака́н «склянка; (військ.) гільза артилерійського снаряда; (тех.) назва деяких циліндричних деталей»
найчастіше пов’язується через гіпотетичні *дстокан, *дъстъканъ «посудина» з др. дъска «дошка (дерев’яна)» з реконструкцією для форми стака́н первісного значення «дерев’яна посудина» (Цыганенко 448; Преобр. ІІ 371; Грот Фил. раз. І 436; Соболевский Лекции 112; ЖМНП 1886 вересень 156);
безпідставне твердження про спорідненість з р. стекло́ (Uhlenbeck PBrB 22, 191);
менш обґрунтоване виведення тюркських форм (тат. тустаган, тостакан «миска») з російської мови (Преобр. тж.; Даль IV 314) або з лтс. stakans (Zubató St. a čl. II 162);
розглядається також як давньоруське запозичення з тюркських мов (пор. чаг. tostakan «дерев’яна мисочка», каз. tustaγan «стакан, миска, черпак» (Макарушка 14; Огиенко 35; Шипова 289; Корш ИОРЯС 8/4, 44; 7/1, 44–45; Korsch AfSlPh 9, 675–676; Mikl. TEl II 180; TEl Nachtr. I 59), що виводяться з перс. dūstgān (Аракин Тюркизмы 144; Гиунашвили Иран. языкозн. 188);
р. стака́н, ст. достокан «склянка» загальновизнаної етимології не має;
запозичення з російської мови;
бр. болг. стака́н, ч. (рідк.) stakan;
Фонетичні та словотвірні варіанти
стака́нчик
«невелика посудина циліндричної форми»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стака́н | білоруська |
| стака́н | болгарська |
| *дстокан | давньоруська |
| *дъстъканъ «посудина» | давньоруська |
| дъска «дошка (дерев’яна)» | давньоруська |
| tustaγan | казахська |
| stakans | латиська |
| dūstgān | перська |
| стекло́ | російська |
| стака́н | російська |
| достокан «склянка» | російська |
| тустаган | татарська |
| тостакан | татарська |
| стака́н «дерев’яна посудина» | українська |
| tostakan | чагатайська |
| stakan (рідк.) | чеська |
стекля́рус «тоненькі короткі трубочки з кольорового скла, які використовують для намиста, оздоблення одягу; різновид бісеру» (зб.)
запозичення з російської мови;
р. стекля́рус «тс.» пояснюється як складне утворення з основ іменників стекло́ «скло» і я́рус (у значенні «ряд, смуга»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стекля́рус «тс.» | російська |
| стекло́ «скло» | російська |
| я́рус (у значенні «ряд, смуга») | російська |
стекуни́ «однопрохідні клоачні, Monotremata» (зоол.)(мн.)
очевидно, пов’язане зі стекти́;
назва зумовлена наявністю у цих тварин клоаки – вивідного отвору, спільного для кишечника і сечостатевих органів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| стекти́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України