СТЯГ — ЕТИМОЛОГІЯ

стяг «прапор»

загальноприйнятої етимології не має;
розглядається як запозичення в давньоруську мову з германських;
дісл. stǫng «древко, жердина», шв. ст. stang «тс.», двн. днн. stanga «жердина, кіл», свн. снн. stange, дангл. steng «тс.» споріднені з дісл. stanga «колоти, штовхати», гот. staggan «тс.», дісл. stinga «колоти», двн. свн. stungen «тс.»;
висловлюється також думка (Jagić AfSlPh 5, 665; Младенов 616; Skok III 334; Львов Лексика ПВЛ 314) про власне слов’янське походження слова і про його зв’язок із схв. стеˇг (stı̏jeg) «стяг, прапор», псл. stogъ «стіг, жердина», stožarъ «тс.»;
р. стяг, бр. сцяг, др. стягъ «бойовий прапор; полк, стрій, військо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

стязь «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сцяг білоруська
staggan «тс.» готська
steng «тс.» давньоанглійська
stanga «жердина, кіл» давньоверхньонімецька
stungen «тс.» давньоверхньонімецька
stǫng «древко, жердина» давньоісландська
stanga «колоти, штовхати» давньоісландська
stinga «колоти» давньоісландська
stanga «жердина, кіл» давньонижньонімецька
стягъ «бойовий прапор; полк, стрій, військо» давньоруська
stogъ «стіг, жердина» праслов’янська
стяг російська
сте «стяг, прапор» (stı̏jeg) сербохорватська
г «стяг, прапор» (stı̏jeg) сербохорватська
stange середньоверхньнімецька
stungen «тс.» середньоверхньнімецька
stange середньонижньонімецька
stang «тс.» шведська
stang «тс.» ?
stožarъ «тс.» ?

стяг «смуга»

очевидно, залишок псл. *vъstęga «смужка», пов’язаного чергуванням голосних з *vъstǫga «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

о́бстяжка «крепова пов’язка»
стя́га́ «тс.; [(гірське) пасмо; промінь Нед]»
стя́жка «смуга; стрічка»
стяшка «стрічка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
*vъstęga «смужка» праслов’янська
*vъstǫga «тс.» ?

тягти́

псл. tęgnǫti «тс.»;
споріднене з ав. ϑanǰayeiti «тягне (віз); натягує лук», ϑanvan-, ϑanvar- «лук», ос. t‘ynjyn «витягати», лит. tingùs «лінивий», tìngti «бути (ставати) лінивим, неповоротким», двн. dīhsala «дишло», дісл. þīsl «тс.», þungr «важкий», ісл. þungur «тс.», лат. tēmo (‹*teŋksmō) «дишло»;
р. тяну́ть «тягти», бр. цягну́ць, др. тягати, тягнути, п. ciągnąć, ч. tahati, táhnouti, слц. t’ahat’, tiahnut’, вл. ćahać, ćahnyć, нл. śěgaś, śěgnuś «тс.», болг. те́гна «має вагу», схв. натегнути «натягувати», слн. tégniti se «розтягуватися», стсл. тѧгнѫти «тягти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в однім тягу «(земля) в одному масиві»
ви́тяг
витяга́льний
витяга́льник
витяга́чка «біль у суглобах»
ви́тягнений
ви́тягнутий
ви́тягом «протяжно»
ви́тягом їхати «їхати цугом»
витя́гувальний
ви́тяжина «вузька протока річки, що утворює острів»
ви́тяжка
ви́тяжки «екстракт» (мн.)
витяжни́й «зроблений способом витягання, розтягнення; призначений для вентиляції; [(вид чобіт), у яких передок із суцільної шкіри; протяжний]»
ви́тяжний «екстрактивний»
ви́тя́жно «протяжно»
відтяга́ти (в т.ч. мат. «[віднімати]», відтяга́тися (в т.ч. «[уникати когось]»)
відтя́жка
відтяжни́й
впро́стяж
впро́тяж «один за одним у запряжці, цугом» (присл.)
встяж «тс.»
втєга́тисі «зволікати, не хотіти, не наважуватися»
втя́жливий
втяжни́й
втяжни́й «´рунт в одному масиві»
да́ти тя́гу «втекти»
достяга́ти «діставати рукою»
достягну́ти «тс.»
досцяга́ти
дотіга́ти (у сполученні [д. сві́дки] «покликати свідків» О)
за́тя́г «вербування, набирання рекрутів Ж, Пі; навербований загін війська Г; загін бродяг, які вешталися по запорозьких степах і робили розбійницькі напади на мирних людей Я; старе русло річки Чаб»
затяга́йло «заспівувач»
затяга́тися (в т.ч. «[вербуватися]»)
затяга́ч «планка, брусок»
затя́гач «ремінь для затягування ярма Г; (бот.) рослина, що має властивість затягувати рани Я»
затя́глий «невиплачений» (податок)
затягне́ний «найманий (про військо)»
затя́гнений «міцно зав’язаний; який почав гоїтися (про рану)»
затягну́ти (в т.ч. «[розпочати (судову справу)
затяго́вий «тс.»
за́тя́гом «примусово, вербуючи»
затяготні́ти «завагітніти»
затя́гуватися (в т.ч. «[входити в борги]» Я)
затя́жець «кавалер, молодець Пі; завербований у військо; гайдамака»
затя́жка
затяжки́й «надто тяжкий»
затя́жни́й «тривалий; призначений для кріплення частин чого-небудь; [хронічний; навербований (про військо); впертий, наполегливий Ж, Пі; вичерпливий Ж]»
затяжни́к «вир»
затя́жок «навербований загін війська»
затя́жчик «робітник, який займається кріпленням яких-небудь частин»
затя́зець «гайдамака»
затя́щик «бродяга, грабіжник з інших місцевостей у запорозьких степах»
нави́тяжку
надтяга́ти «присувати, притягати»
на́йтяже «найважче»
наро́зтяг «розтягуючи слова подібно співу»
на́стяг «стягування, зав’язування»
настя́ганє «стягування, збирання до купи»
на́тяг
натяга́вка «каучук Ж; сорт простих слив ВеНЗн»
натяга́йло «клямка (у пилці)»
натяга́нка «каучук Ж; прилад для натягання обручів О»
натяга́ти (в т.ч. «[тягати (людину)
натяга́тися (в т.ч. «[натужуватися]» Г)
натяга́ч «вид інструмента у бондарів, колісників, шевців та ін.; прізвисько вовка Ж»
натяга́чка «каучук»
натя́глий «розтягнутий»
натя́гнений
натягну́ти (в т.ч. «[сильно вдарити]» Чаб, натягти́ «тс.», [натя́гувати двері] «закладати двері на петлі» О)
натя́гнутий
натя́гнутість
натя́гувач «один з важелів, за допомогою яких натягується шина на колесо»
натя́жина «пологий берег річки»
на́тя́жка
натяжни́й
недотя́гнення «дефект, недолік»
нетя́га «бідна людина; [нещасна, бездомна людина; бурлака Ж]»
нетя́женька
нетя́жище «тс.»
нетя́жний «нетяжкий»
обтяга́ти (в т.ч. «[обраховувати]»)
обтяга́ч «той, хто витягує»
о́бтяж «важкувато»
обтяжа́ти «бути тягарем; робити важчим для сприймання; накладати тягар обов’язків; [використовувати що-небудь як матеріальну базу у фінансових операціях; закладати]»
обтя́жено
обтя́жи́ти
обтя́жка
обтя́жливий
обтя́жни́й «призначений для обтягування; обтяжливий»
о́бтяжний «важкий, досить важкий»
обтя́жуючий
отяга́ти «відтягувати вниз; обтягувати»
отяга́тися «відставати; зволікати; відкладати; вагатися»
отягоча́ти «обтяжувати»
отягти́ся «підгодуватися, потовщати»
отягча́ти «обтяжувати»
отягчи́ти «обтяжити»
отягчи́ти «обтяжити»
отяжа́ти «обтяжувати»
отяжа́ти «обтяжувати»
отяжи́ти «обтяжити»
отяжі́лий «обважнілий»
отяжі́ти «обважніти; [обтяжитися]»
перетя́гани «перехід гостей від тестя до свекра у першу неділю після весілля»
перетя́гнутий «тонкий в одному місці»
перетя́жи́ти «переобтяжити»
перетя́жка (в т.ч. «дуже тонке, звужене місце; [капітальний ремонт взуття Дз; перемет Дз; постійне подорожування Нед]»)
перетяжни́й
перетя́зь «жердина або поміст у сараї або клуні»
підтя́га «злодій»
підтя́гач «ремінь, яким швець притягує матеріал до коліна»
підтя́жка (в т.ч. «[шлейка; вірьовка, якою прив’язується задня вісь воза]» Г, підтя́гнений, підтя́гнутий, потягну́ти (в т.ч. «[настати, тривати (про погану погоду)
по́тяг «прагнення, схильність; поїзд; [прибуток; ремінь у шевців; довга і вузька грядка Г; підставка, гірлянда Нед; вузька протока між островами Чаб]»
по́тяг сло́ва «вираз»
потя́га «перевезення вантажів»
потяга́нка «жіноча крита шуба Г; вештання Нед»
потяга́ч «ремінь у шевців»
потяга́чка «потягання»
потяге́ньки
потяги́ «тс.»
потя́гич «прилад для натягання обручів на діжку»
потя́глий «пологий і довгий»
по́тягом того «зважаючи на»
потягу́сі
потягу́ха «жінка легкої поведінки»
потя́жина «вузька і довга смуга сінокосу серед лісу, болота»
по́тяжкий «важкуватий; надто важкий Нед»
потяжни́й «ведучий» (тех.)
по́тязь «довге озеро, болото; довгі смуги після повені на заливних землях»
претяжки́й
пристяжи́ти «примусити»
пристя́жка «підпряжка»
при́стяжни́й «підпряжний»
присутя́жити «притиснути, притіснити»
при́тяг «частина пастки для звірів Г; потяг, привід, стимул; притягування; привабливість; зв’язування, вірьовка Нед»
притяга́льний
притяга́ння
притяга́ч «вид м’язів Нед; той, що притягає Куз» (анат.)
притяга́чка «шпилька; кнопка»
притя́гнений
притя́гнення «притягання (землі)»
притя́гнутий
притя́жа «жердина в упряжі»
при́тяжкий (лише у застарілому лайливому виразі хри́бра при́тяжка та при́нудка Ме)
притя́жни́й «притягальний; [який належить кому-небудь; який стосується кого-, чого-небудь Нед]»
про́стяг «лінія, смуга»
простяга «протяжність»
простяга́ти
простягти́
простягти́ся (в т.ч. «[прямувати]»)
про́стяж (у сполученні в про́стяж «цугом»)
простя́жний «довгий і пологий (про гору)»
про́тя́г
протя́гливий «протяжний; [пологий (про гору)]»
протя́глий
про́тягом (прийм. і присл.)
протя́жина «вузька і довга низина в лісі; вузька і довга сінокісна смуга на болоті; вузький і довгий рукав річки»
протя́жка
протя́жливий «протяжний»
протя́жни́й
протя́жність
ро́зтяг
розтяга́льний
розтя́ганий «розбещений позашлюбними зв’язками»
розтяга́ться «розбеститися позашлюбними зв’язками»
розтя́гливий
розтя́глий
розтя́гнений
розтя́гнення «пошкодження сухожилля, зв’язки»
розтя́гнутий
розтя́гнуто «надто повільно»
розтя́жка
розтя́жни́й
спростя́га «витягнуто» (присл.)
спростя́га «витягнуто» (присл.)
стеглі́ «спідні поперечні в’язання з ужевки в санях»
стяг «сухожилля; примус»
стяга́льня «канат, яким зближують, притягають під час рибальства один човен до одного»
стяга́ти (в т.ч. «[виснажувати]»)
стяга́тися (в т.ч. «[худнути; сваритися; здаватися]»)
стяга́ч «намисто»
стя́гель «частина полудрабка, перекладина Г; частина саней, жердина Нед»
стя́глина «балка на хаті й інших будівлях, де немає стелі»
стя́гнення
стягови́тий «який має широкий крок»
стя́го́ль «частина саней»
стягу́щий «який стягує докупи»
стяж «вуздечка; кінець; примус»
стя́жа «тс.»
стя́жений «стомлений, знеможений»
стя́жина «дерев’яна балка, якою скріплюють нижні кінці крокви»
стя́жка «зав’язка, затискач, застібка Нед; колиска Л; гряділь плуга До»
сця́глі «цеп чи товстий дріт, яким стягують докупи вирла (дишла), щоб коні не поламали вирло» (мн.)
тегти́ «тягти»
тє́гані «тягання, витягання»
тє́ганка «тяганина»
тєгу́н «передня частина плуга»
тєжку́р «важка, гладка людина»
ті́гало «підв’язка (на панчосі)»
тяг «тяга, рух повітря Г; гляг Мо»
тяга́ «вага, тягар; [вантаж]»
тя́га
тяга́йло «чоловік (хлопець) легкої поведінки»
тяга́ка «волоцюга»
тяга́льник «працівник на сінокосі, який згрібає сіно»
тя́гане́ць «той, хто веде судовий процес, позивач; задирака Нед, Шейк; хуліган, розбійник»
тя́ганє «тягання, смикання; судовий процес»
тя́ганє «тягнення, смикання; судовий процес»
тягани́на «зволікання; метушня; судова волокита; [жінка розпусної поведінки Чаб]»
тя́ганка «невід До; тяганина (про суд) ВеЗн; тягання по судах Шейк; звернення до суду, судовий процес Нед»
тяга́нщик «скиртувальник, що тягає копиці сіна за допомогою спеціального пристосування»
тя́ганя «ведення судового процесу»
тяга́р
тягаре́ць
тягарі́вка «товарний поїзд»
тягаро́вий «вантажний»
тягаро́к «гиря»
тяга́ти
тяга́тися
тяга́ч «автомобіль або трактор для буксирування причепів; [шахтар, який перевозить у шахті вугілля Г; пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою Чаб]»
тяге́льце́ «зменш. від тягло́ Г, Нед; проста люлька з коротким гнутим чубуком Нед, Шейк»
тяги́ (вигук для вираження тягнення, тягання)
тяги́ «деталі плуга, що з’єднують стояки з гряділем»
тя́ги да́ти «втекти»
тя́гістна «вагітна»
тягі́тна́ «тс.»
тягітне́нька «тс.»
тя́гла «вірьовка невода» (мн.)
тя́гле́ць «той, хто був обкладений податком (тяглом)» (іст.)
тя́глий «витягнутий, простягнений Нед; (господар) який має власну робочу худобу Нед, Чаб; який має рогату худобу Г; який має підводу, пару волів Бі; (селянин) який підлягає оподаткуванню Пі»
тя́глик «пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою»
тягли́стий «тягучий, в’язкий»
тяглі́й «носильник»
тя́глість «сталість, тривалість»
тягло́ «робоча худоба; лямка для тягнення невода, порома; [люлька для куріння; дишель сохи Л; земля і різне майно Л; коні з возом або саньми, пара волів або коней, які можна запрягати О; верхня частина ярма Нед; пристрій у ткацькому верстаті, який затримує зворотний рух навою Чаб]»
тя́глови́й (в т.ч. у сполученнях тяглова́ си́ла, [тяглова́ робо́та] «робота гужем», [тя́гловий селянин] «селянин, який мав подвійний наділ» ЛЧерк)
тяглови́к «хазяїн, який має власну робочу худобу»
тягло́м «гужем» (присл.)
тягло́м тягти «тягти по землі»
тя́глость «громадська повинність»
тяглува́льний «пов’язаний з тягненням»
тя́гнений
тягну́ти
тя́гнутий
тягну́тися
тя́гнучий
тягови́й «призначений для тягнення, переміщення»
тяго́м «протягом»
тя́гость «трудність; тяжкість; тягар; скрута; вагітність»
тягота́ «трудність, важкість; [вага; тягар; журба, смуток; вагітність]»
тяготи́тися
тяготі́ння «тяжіння; вагітність»
тяготі́ти «тяжіти»
тяготува́ти «зволікати, сумніватися; не наважуватися»
тяготува́тися «тс.»
тягти́ся
тягу́лі «човни, які тягнуть за собою рибальські сіті; спосіб ловити рибу» (мн.)
тягу́льчик «рибалка, який ловить рибу сітками-«тягулями»
тягу́ля «вид рибальської сітки»
тягу́н «носильник; частина саней; вид молотка»
тягу́ня «невеликий волок»
тягу́чий
тягу́чка «вид цукерки»
тягучки́й «тягучий»
тягчи́ти «тиснути, пригнічувати; бути тягарем»
тяж «частина упряжі; деталь плуга; сухожилля; вагітність; [баласт Пі; повозка, екіпаж Нед; ув’язь у ціпу Л]»
тя́жа «тягар; [кабиця, пічка в сінях Чаб]»
тя́жа́р «тягар Г, Нед; вага Бі; податок, громадська повинність Бі»
тя́жба́ «цивільна судова справа; позов; [сварка Нед]»
тяже́зний «дуже тяжкий»
тяже́лий «тяжкий»
тяже́ль «грузило на вудці»
тяже́нний «дуже важкий»
тя́ження «тяжіння»
тя́жень «важкий шпат» (мін.)
тяже́нький «досить тяжкий»
тя́жер «тягар»
тяжери́йко «тяженько»
тя́жий (у сполученні т. рік «важкий, голодний рік» О)
тяжи́на «вибивне або смугасте полотно»
тя́жина́ «вага, тягар»
тяжи́ти «обтяжувати; [ходити вагітною Мо]»
тяжи́тися
тя́жище «центр ваги»
тяжі́й «важче»
тяжі́ння
тяжі́нь «центр ваги»
тяжі́ти «притягуватися; бути тягарем; панувати; [ставати важким Нед]»
тяжка́ «вагітна»
тя́жки́й
тяжко́ (кличка собаки)
тя́жко «важко; [дуже, занадто Бі, Л; мабуть, ні; мабуть, не О]»
тяжкува́тий
тяжку́р «важка, гладка людина»
тяжли́вий «дуже обтяжливий»
тяжмо́ «вузол з лика, що міститься поверх ярма»
тяжня́ (у сполученні ґрунт в тяжні́ «земля в одному масиві» О)
тяжо́вий «зроблений з тяжини; зроблений з суцільного шматка шкіри»
тяжо́к «гиря»
тяжу́щий «зайнятий у судовому процесі, у суперечці»
тя́жчати
тя́жчий «важчий»
тяжчи́ти «робити важчим»
тя́жший «тс.»
тязь «деталь плуга»
тяну́ти «тягнути»
упро́стяж
упро́тяж
устя́ж
утіга́йлівка «вир, глибоке місце»
утяжа́ти «ускладнювати; обтяжувати»
утяжі́ти «зробитися важкою» (про дорогу)
утя́жливий «який вимагає великого напруження, великих зусиль; важкий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ϑanǰayeiti «тягне (віз); натягує лук» авестійська
ϑanvan- авестійська
ϑanvar- «лук» авестійська
цягну́ць білоруська
те́гна «має вагу» болгарська
ćahać верхньолужицька
ćahnyć верхньолужицька
dīhsala «дишло» давньоверхньонімецька
þīsl «тс.» давньоісландська
þungr «важкий» давньоісландська
тягати давньоруська
тягнути давньоруська
þungur «тс.» ісландська
tēmo «дишло» (‹*teŋksmō) латинська
*teŋksmō латинська
tingùs «лінивий» литовська
tìngti «бути (ставати) лінивим, неповоротким» литовська
śěgaś «тс.» нижньолужицька
śěgnuś «тс.» нижньолужицька
t'ynjyn «витягати» осетинська
ciągnąć польська
tęgnǫti «тс.» праслов’янська
тяну́ть «тягти» російська
натегнути «натягувати» сербохорватська
t'ahat' словацька
tiahnut' словацька
tégniti se «розтягуватися» словенська
тѧгнѫти «тягти» старослов’янська
tahati чеська
táhnouti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України